Онлайн-платежі, донати, фриланс за кордон, P2P-перекази та операції з криптовалютними сервісами дедалі частіше потрапляють у поле зору фінмоніторингу. Банк має законний обов’язок перевіряти підозрілі операції за Законом №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів…» та Положенням НБУ №65 про фінансовий моніторинг. Але для клієнта це виглядає як раптове блокування картки, вимога «терміново пояснити походження коштів» і реальний ризик залишитися без доступу до грошей. Нижче — що банк має право робити, які документи може вимагати та як захищати свої інтереси, коли рахунок заблоковано.
Коли банк має право зупинити операцію через фінмоніторинг
Банк є суб’єктом первинного фінансового моніторингу і зобов’язаний перевіряти операції клієнтів на відповідність Закону №361-IX. Для цього він використовує порогові суми (зокрема 5 тис., 30 тис., 55 тис. і 400 тис. грн) та систему ризик-індикаторів. Операція може бути визнана підозрілою як через суму, так і через «поведінку» рахунку: нетипові надходження, масові P2P, операції з сервісами, які банк пов’язує з криптовалютою, або невідповідність руху коштів фінансовому профілю клієнта.
Закон дозволяє банку:
- ідентифікувати та верифікувати клієнта, оновлювати його анкетні дані;
- з’ясувати мету і економічний зміст операції;
- зупинити окрему фінансову операцію на строк до двох робочих днів та повідомити Держфінмоніторинг, який може продовжити зупинення;
- віднести клієнта до високого рівня ризику і, у крайньому випадку, розірвати ділові відносини.
У практиці фінмоніторингу рахунок блокують не лише через великі одноразові платежі. Частими причинами стають: регулярні надходження від великої кількості різних осіб на особисту картку (що виглядає як підприємницька діяльність без реєстрації ФОП), активні P2P на значні суми за місяць, операції з ознаками обміну криптовалюти, великі готівкові зняття за відсутності «офіційної» історії доходів.
Важливо відрізняти: блокування через фінмоніторинг — це не те саме, що арешт рахунку у виконавчому провадженні або за ухвалою суду. Перед тим як діяти, потрібно з’ясувати, що саме стало підставою обмеження.
Які запитання та документи може вимагати банк
Коли система фінмоніторингу банку фіксує ризикову операцію, підрозділ комплаєнсу надсилає клієнту запит із переліком питань та вимогою надати документи. У більшості випадків клієнту дають кілька робочих днів на відповідь; аналітика LIGA:ZAKON вказує, що типово — до чотирьох днів з можливістю короткого продовження строку на прохання клієнта.
Банк може запитувати:
- підтвердження джерел доходів: довідки про зарплату, податкові декларації, витяги з РНОКПП, довідки ОК-5/ОК-7, документи про спадщину чи продаж майна;
- договори (цивільно-правові, оренди, позики), інвойси, акти виконаних робіт;
- пояснення щодо економічного змісту операцій: хто платить, за що саме, на якій підставі, чому саме така сума;
- інформацію про діяльність бізнесу, структуру власності, фінансовий стан, якщо йдеться про підприємство або підприємницьку діяльність.
Закон не містить вичерпного переліку запитань, тому банк має широкі повноваження визначати, що йому потрібно для оцінки ризику. Водночас клієнт може:
- вимагати оформити запит у письмовому вигляді із чітким переліком документів;
- просити посилання на внутрішні правила фінмоніторингу або норми НБУ, якщо вимоги виглядають надмірними;
- не надавати інформацію, яка явно не стосується фінансової операції чи порушує банківську таємницю щодо третіх осіб, але при цьому пояснити свою позицію у письмовій відповіді.
Формальні або суперечливі пояснення, а також ігнорування запитів практично гарантують, що блокування залишиться, а клієнт отримає статус високоризикового.
Алгоритм дій клієнта, якщо рахунок заблоковано
Перша задача — спокійно з’ясувати, що саме сталося. НБУ у своїх роз’ясненнях радить клієнтам насамперед комунікувати з банком, уточнити підстави блокування та лише потім, за потреби, скаржитися до регулятора чи звертатися до суду.
Базовий алгоритм виглядає так:
- З’ясувати причину обмеження.
Зателефонуйте на гарячу лінію або зверніться у відділення. Поставте пряме запитання: рахунок заблокований через фінмоніторинг, арешт виконавця чи іншу причину. Попросіть надати офіційне письмове повідомлення або запит. - Отримати і проаналізувати запит банку.
Уважно прочитайте, які операції банк вважає ризиковими та які документи просить. За потреби зверніться до юриста, щоб відсіяти надлишкові вимоги та правильно сформулювати пояснення. - Підготувати пакет документів.
Зберіть максимум підтверджень: договори, інвойси, акти, податкові декларації, виписки з інших рахунків, документи про спадщину чи продаж майна, боргові розписки, скріни з кабінетів сервісів, через які ви працюєте. Для ФОПів важливо мати оновлені декларації та підтвердження профілю діяльності, бажано завантажені до інтернет-банкінгу. - Надати банку письмові пояснення.
Разом із документами подайте структурований лист: короткий опис вашої діяльності, джерела доходів, призначення кожної спірної операції, пояснення щодо регулярних надходжень. Тон має бути спокійним, без емоцій, з акцентом на фактах. - Зафіксувати комунікацію.
Зберігайте копії всіх листів, квитанції про відправку, скріни з чатів. Це знадобиться, якщо справу доведеться виносити на рівень НБУ або до суду. - Скарга до НБУ.
Якщо банк відмовляється розблокувати рахунок, не відповідає на звернення або явно порушує процедури, подайте скаргу до Національного банку (через онлайн-форму, електронну пошту або письмово). У скарзі зазначте суть ситуації, дати, номери листів, додайте скани документів. НБУ в останніх роз’ясненнях прямо вказує, що банки мають право встановлювати власні правила фінмоніторингу, але все одно зобов’язані дотримуватися закону та прав клієнтів, тож позиція регулятора може бути важливою для подальшого судового спору. - Повернення коштів із закритого рахунку.
Якщо банк вирішив розірвати відносини і закрив рахунок, клієнт має право забрати свої кошти. За Положенням №65 існує два законні варіанти: безготівковий переказ на інший власний рахунок або видача готівки в касі. На практиці юристи радять наполягати на готівці, оскільки безготівковий переказ часто провокує блокування вже в іншому банку.
Судовий захист і типові помилки клієнтів
Через посилення фінмоніторингу кількість судових спорів щодо блокування рахунків в Україні стрімко зростає. Юристи, які спеціалізуються на цих справах, відзначають, що з 2021 по 2025 рік річна кількість позовів збільшилася в рази, а частка виграних клієнтами справ наблизилася до 45–50 %. Суди стають на бік клієнтів, коли банк очевидно порушує процедури, блокує рахунок без належного обґрунтування або ігнорує документи, які підтверджують законне походження коштів.
Успішні справи найчастіше будуються на таких аргументах:
- банк не надав клієнту можливості відповісти на запит або порушив строки перевірки;
- запит був надмірним, без зв’язку з конкретною операцією;
- надані документи дозволяли ідентифікувати джерело коштів, але банк продовжував блокувати рахунок без нових підстав.
Водночас клієнти часто програють, коли:
- використовують особисті рахунки для підприємницької діяльності замість рахунку ФОП;
- не можуть документально довести походження коштів;
- дають суперечливі або неправдиві пояснення, «забувають» про частину доходів, не зберігають договори й підтверджуючі документи.
З огляду на позицію Верховного Суду про неправомірність використання особистих рахунків для бізнесу, банки мають сильну правову основу в таких випадках: якщо рух коштів за рахунком фізособи фактично свідчить про підприємницьку діяльність, присвоєння високого ризику та розірвання відносин суди часто визнають правомірними.
Як допомагає «Центр Правової Допомоги»
Юристи «Центру Правової Допомоги» супроводжують клієнтів у спорах із банками щодо фінмоніторингу: аналізують запити, допомагають правильно сформувати пакет документів, готують аргументовані письмові пояснення, подають скарги до НБУ та за потреби представляють інтереси в суді. Якщо ваш рахунок уже заблокований або банк вимагає пояснити походження коштів, варто не затягувати з фаховою юридичною допомогою — зверніться до «Центру Правової Допомоги», щоб визначити стратегію захисту й мінімізувати ризик втрати доступу до грошей.
