Станом на 1 квітня 2026 року законопроєкт №15076 лише зареєстрований і опрацьовується в комітеті Верховної Ради. Тобто зараз він ще нічого не змінив у чинних правилах, а орієнтуватися треба на Митний кодекс не… стоп, тут важливі КУпАП, Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, порядок перевірки документів під час воєнного стану та порядок проведення мобілізації. Окремо 24 березня 2026 року зареєстровано альтернативний проєкт №15076-1.
Що передбачає законопроєкт №15076 щодо дій ТЦК
Офіційна картка проєкту показує, що він присвячений врегулюванню порядку перевірки військово-облікових документів і направлення або вручення повісток про виклик. У відкритих описах цього проєкту також зазначається, що він пропонує окремо прописати межі дій представників ТЦК і поліції під час перевірки документів, вручення повісток, фіксації відмови та застосування сили. Але ключове тут одне: поки проєкт не став законом, він не дає нових повноважень і не скасовує старі правила.
Коли затримання можливе і хто має на це повноваження
Перевірка документів на вулиці під час воєнного стану і адміністративне затримання — це різні речі. Перевіряти документи під час воєнного стану можуть уповноважені особи, визначені наказом коменданта, зокрема з числа Національної поліції, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил. Але адміністративне затримання, за КУпАП, можуть проводити лише ті посадові особи, яким це прямо дозволено законом.
Для ситуацій, пов’язаних із порушеннями за статтями 210 і 210-1 КУпАП, чинний порядок МВС і Міноборони окремо передбачає облік саме звернень ТЦК про доставлення осіб, а внесення і виконання таких звернень відбувається через систему Національної поліції. Це важлива межа: чинне право розводить перевірку документів, доставлення і затримання по різних процедурах.
Чому ТЦК не можуть самостійно силоміць доставляти людину
Якщо коротко, тому що в чинних нормах немає самостійного повноваження ТЦК на адміністративне затримання “на вулиці” як окремий захід. КУпАП вимагає, щоб затримання проводили лише ті, кому це прямо дозволено законом, а порядок обліку звернень про доставлення для справ за статтями 210 і 210-1 побудований саме через поліцію. З цього випливає практичний висновок: ТЦК можуть ініціювати питання доставлення у встановленій процедурі, але самостійне силове доставлення не випливає з чинного регулювання.
Саме тому законопроєкт №15076 і з’явився як спроба окремо описати цю конфліктну зону. За його відкритими описами, він якраз і намагається формалізувати, хто перевіряє документи, хто відповідає за порядок, коли можливе затримання і які межі застосування сили. Але ще раз: це поки лише проєкт, а не нова норма прямої дії.
Що буде, якщо не з’явитися за повісткою або відмовитися від неї
Чинний закон прямо зобов’язує громадян з’являтися за викликом до ТЦК у строк і місце, зазначені в повістці або мобілізаційному розпорядженні. Якщо людина відмовляється отримувати повістку, за чинним порядком складається акт відмови від отримання повістки. Тобто сама відмова від підпису або прийняття документа не “обнуляє” виклик.
Якщо людина не з’явилася без поважних причин, це може тягнути адміністративну відповідальність за статтями 210 або 210-1 КУпАП. У чинній редакції кодексу окремо передбачено, що в особливий період протокол може навіть не складатися, якщо особа належно повідомлена про дату, час і місце виклику, не з’явилася без поважних причин, а в ТЦК є підтвердні документи про отримання виклику. Міноборони у своїх роз’ясненнях також прямо відносить неприбуття за повісткою до порушень, за які може накладатися штраф через механізм у Резерв+.
Як захищати свої права при незаконних діях ТЦК
Якщо дії щодо вас виходять за межі перевірки документів і фактично перетворюються на утримання, тиск або спробу доставлення без належної процедури, головне — одразу переводити ситуацію з усної у письмову площину. На практиці це означає фіксувати час, місце, свідків, відео, вимагати письмові підстави дій, подавати письмове звернення і не залишати справу на рівні “усно пообіцяли розібратися”. Закон “Про звернення громадян” дає загальний строк розгляду такого звернення до одного місяця, а для оскарження рішень, дій або бездіяльності до адміністративного суду загальний строк становить шість місяців із дня, коли людина дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
У практиці «Центру Правової Допомоги» був випадок, коли юристи домоглися звільнення військовозобов’язаного після незаконного утримання у ТЦК. Ця практика добре показує різницю між законною перевіркою документів і ситуацією, коли людину вже фактично позбавляють свободи без належного оформлення.
Головний висновок такий: зараз ТЦК можуть перевіряти документи і вручати повістки у межах чинних процедур, але самостійне “вуличне затримання” і силове доставлення не є їх окремим прямим повноваженням за КУпАП. Якщо ж законопроєкт №15076 колись ухвалять, він, імовірно, просто детальніше розпише межі дій ТЦК і поліції, але станом на 1 квітня 2026 року це ще не чинне право.
Юристи «Центру Правової Допомоги» допомагають оцінити, чи були дії ТЦК законними, витребувати документи, підготувати звернення і побудувати оскарження, якщо вручення повістки або утримання людини вийшло за межі закону.
