Пересварені батьківські чати, пости з приниженням дитини у Viber чи Telegram, ігнорування проблеми класним керівником — усе це вже не просто «емоції дорослих». Українське законодавство розглядає булінг як форму насильства в освітньому середовищі, а учасниками освітнього процесу є не лише учні та вчителі, а й батьки. Тому систематичні образи й цькування дитини або її батьків у «шкільних» чатах можуть стати підставою для реагування директора, поліції та служби у справах дітей. Важливо чітко відрізняти неприємний конфлікт від булінгу і діяти за зрозумілим алгоритмом.
Що вважається булінгом у школі та батьківських чатах
Стаття 173-4 КУпАП визначає булінг (цькування) як психологічне, фізичне, економічне або сексуальне насильство, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій, між учасниками освітнього процесу, якщо внаслідок дій могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю дитини. Судова практика підтверджує, що булінг може відбуватися не лише в класі, а й онлайн — у чатах, де спілкуються учні, батьки та педагоги.
Батьки учнів за Законом «Про повну загальну середню освіту» прямо визнані учасниками освітнього процесу, так само як учні й педагоги. Тому цілеспрямоване цькування дитини або її батьків у «класному» чаті може кваліфікуватися як булінг.
Ознаки, які вказують, що ситуація виходить за межі звичайного конфлікту:
- систематичність: образи, приниження, публічне висміювання повторюються, а не трапляються одноразово;
- цілеспрямованість: атаки спрямовані на одну дитину або її батьків, формується «група проти когось»;
- дисбаланс сил: інші учасники чату мовчки підтримують або приєднуються, дитина/сім’я фактично опиняється в ізоляції;
- наслідки для дитини: страх ходити до школи, відмова від навчання, сльози, проблеми зі сном, звернення до психолога.
Якщо приниження дитини або батьків мають системний характер, варто відразу думати не лише про «поставити всіх на місце» у чаті, а й про юридичний захист.
Перші кроки батьків: фіксація фактів та заява директору
Основа будь-якого захисту — докази. У випадках булінгу в чатах це, передусім, скріншоти листування з відображенням дати, учасників і змісту образливих повідомлень. Важливо зберігати й відповіді дитини, якщо її провокують, щоб було видно контекст.
Далі доцільно діяти так:
- зафіксувати все, що відбувається офлайн: записи в щоденнику, раптові «зауваження» вчителя перед класом, свідчення інших батьків чи дітей;
- звернутися до класного керівника письмово (електронною поштою або заявою) з проханням пояснити ситуацію, провести роботу в класі й доповісти адміністрації школи;
- підготувати й подати на ім’я директора заяву про можливий булінг дитини (або булінг щодо батьків як учасників освітнього процесу), додати скріншоти, опис подій, зазначити, які наслідки це має для дитини.
У заяві директору варто чітко вказати:
- дані дитини, клас, ПІБ класного керівника;
- хто саме і в якій формі принижує (інші батьки, учні, педагог), у якому чаті це відбувається;
- коли почалася ситуація, як часто повторюється, які повідомлення чи дії найбільш образливі;
- які наслідки ви бачите для дитини (погіршення самопочуття, страх школи, звернення до психолога);
- вашу вимогу: визнати ситуацію булінгом або провести службове розслідування згідно з Порядком реагування МОН №1646 і вжити заходів.
Наказ МОН №1646 зобов’язує заклад освіти створити комісію з розгляду випадку булінгу, розслідувати обставини, заслухати сторони, психолога, інших учнів і ухвалити рішення, чи є в діях булінг і які заходи треба застосувати. Батьки мають право вимагати копію рішення комісії та знати, які кроки школа реально зробила.
Обов’язки директора: коли і як він має залучити поліцію та службу у справах дітей
Стаття 26 Закону «Про освіту» та профільні акти МОН покладають на директора особисту відповідальність за створення безпечного освітнього середовища без насильства та булінгу. Після змін 2024 року керівник закладу, який отримав заяву чи достовірну інформацію про насильство або жорстоке поводження з дитиною, зобов’язаний протягом доби:
- повідомити батьків або законних представників дитини;
- письмово поінформувати підрозділ Національної поліції;
- письмово повідомити службу у справах дітей.
Окремо КУпАП передбачає адміністративну відповідальність для керівника закладу освіти за неповідомлення поліції про випадки булінгу: штраф або виправні роботи. Це означає, що директор не може «не помічати» ситуацію, перекладати все на класного керівника або миритися з приниженнями в батьківському чаті, якщо вони зачіпають дитину.
З практичної точки зору батьки можуть у заяві окремо попросити директора:
- зареєструвати звернення у журналі вхідної кореспонденції;
- створити комісію з розгляду випадку булінгу;
- письмово повідомити поліцію та службу у справах дітей про встановлені факти;
- надати відповідь у письмовій формі з результатами розслідування.
Якщо директор ухиляється, ігнорує заяву або пропонує «домовитися в чаті», це вже причина паралельно звертатися безпосередньо до поліції та служби у справах дітей.
Коли залучати поліцію і що вона може зробити
Поліція — не лише «крайній випадок». Якщо мова йде про систематичне приниження, погрози, створення небезпечної обстановки для дитини, звернення до правоохоронців може стати важливим сигналом для школи й батьків інших дітей.
Заява до поліції доцільна, якщо:
- у школі чи чаті є реальні погрози насильством, приниження із закликами до фізичної розправи;
- дитину штовхають, б’ють, ламають її речі, знімають приниження на відео й поширюють у мережі;
- у батьківському чаті дорослі систематично ображають дитину, публічно принижують її гідність і підбурюють своїх дітей до бойкоту;
- адміністрація школи ігнорує звернення або відмовляється визнавати очевидні факти.
Поліція:
- реєструє заяву в Єдиному обліку;
- перевіряє обставини, опитує дитину, батьків, педагогів, витребовує матеріали зі школи;
- у разі підтвердження ознак булінгу складає протокол за ст. 173-4 КУпАП на кривдника (учня від 16 років, батьків малолітніх чи неповнолітніх, педагога) або матеріали передаються до суду;
- якщо дії мають ознаки кримінального правопорушення (побої, легкі тілесні, хуліганство, доведення до спроби самогубства), реєструє кримінальне провадження за відповідними статтями КК.
Важливо: навіть якщо справу про булінг потім закриють через «мінімальну шкоду», звернення до поліції формує офіційну історію, яку можна використати при подальших конфліктах із батьками, директором або в цивільних справах про захист честі та гідності.
Роль служби у справах дітей та соціальних служб
Служба у справах дітей та центри соціальних служб працюють не тільки тоді, коли вже є загроза вилучення дитини з сім’ї. Їхня задача — оцінити, чи не порушуються права дитини, чи не потребує вона додаткового захисту, психологічної та соціальної підтримки.
Алгоритм МОН щодо протидії булінгу прямо зазначає: заклад освіти має повідомляти службу у справах дітей про випадки булінгу, щоб ті могли з’ясувати причини і вжити заходів для їх усунення, а також забезпечити дитині соціальний захист.
Після отримання інформації служба у справах дітей може:
- запросити батьків і дитину для бесіди, оцінити ситуацію в сім’ї та школі;
- ініціювати міжвідомчу взаємодію: школа, поліція, соціальні служби, медики;
- контролювати, як школа виконує обов’язки зі створення безпечного середовища;
- виступати на боці дитини в адміністративних або судових процедурах, якщо булінг серйозний.
Якщо батьки бачать, що школа формально «розглянула» заяву, але дитина й далі страждає, є сенс звернутися до служби у справах дітей самостійно — письмово або через центр надання адмінпослуг громади.
Якщо ваша дитина стикається з приниженнями в школі або в батьківському чаті, а директор лише закликає «не виносити сміття з хати», юристи «Центру Правової Допомоги» можуть проаналізувати переписку та шкільні документи, підготувати юридично вивірені заяви директору, скарги до поліції й служби у справах дітей, а також супроводжувати справу до фактичного припинення булінгу і відновлення прав дитини. Зверніться до «Центру Правової Допомоги», щоб перетворити емоційний конфлікт у чіткий правовий захист вашої дитини.
