Повістка, мобілізація, виїзд у військову частину — і в голові одразу два запитання: що буде з роботою та чи збережеться зарплата. Роботодавці також нерідко губляться в нормах, які кілька разів змінювалися під час повномасштабної війни. Розбираємося, які гарантії для мобілізованих працівників діють зараз, на що вони можуть розраховувати на роботі та які обов’язки має роботодавець.
Нормативна база
Ключові акти, які визначають долю трудових відносин із мобілізованими працівниками:
- Кодекс законів про працю України (КЗпП), стаття 119 — основна норма про гарантії для працівників, призваних на військову службу; саме вона говорить про збереження місця роботи та посади.
- Закон України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» — ним із 19.07.2022 року скасовано загальний обов’язок роботодавців зберігати середній заробіток мобілізованим працівникам.
- Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII — визначає грошове забезпечення військових та інші соціальні гарантії, які компенсують відсутність звичайної «цивільної» зарплати.
- Спеціальні закони (наприклад, Закон «Про освіту» щодо педагогічних працівників), які для окремих категорій зберігають право на середній заробіток навіть після змін у КЗпП.
Саме комбінація цих норм дає відповідь на те, що сьогодні гарантовано мобілізованому працівнику, а що — лише право роботодавця, а не обов’язок.
Місце роботи та посада: що роботодавець зобов’язаний зберегти
Частина третя статті 119 КЗпП у чинній редакції прямо говорить: за працівниками, призваними на строкову службу, за призовом офіцерського складу, під час мобілізації на особливий період, резервістами або тими, хто уклав контракт на військову службу, зберігаються місце роботи і посада до завершення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.
Що це означає на практиці:
- роботодавець не має права звільнити такого працівника за власною ініціативою (крім окремих винятків, наприклад повна ліквідація підприємства);
- трудовий договір не припиняється — працівника «увільняють від роботи у зв’язку з мобілізацією», а його робоче місце «резервується» до повернення;
- після демобілізації працівник має право повернутися на свою посаду або рівноцінну з тим самим роботодавцем; відмова прийняти його назад може бути підставою для трудового спору й судового позову.
Важливий нюанс: гарантія працює з моменту, коли є підтверджувальні документи — повістка, витяг із наказу військової частини, довідка ТЦК та СП тощо. Якщо працівник просто «зник», не надавши документів, у роботодавця фактично немає підстав оформити його як мобілізованого, і це може призвести до конфлікту.
Зарплата мобілізованого: що змінилося після 19.07.2022 року
До літа 2022 року за мобілізованим працівником зберігалися і місце роботи, і посада, і середній заробіток — це прямо було записано в ч. 3 ст. 119 КЗпП. Однак Закон № 2352-IX вилучив із цієї норми слова «і середній заробіток», залишивши лише гарантію місця роботи та посади. Це підтверджують:
- текст самого Закону № 2352-IX (п. 17 змін до ст. 119 КЗпП);
- офіційний коментар Мінекономіки, де прямо зазначено, що з 19.07.2022 роботодавець не зобов’язаний оплачувати середній заробіток мобілізованим;
- судова практика, де суди відмовляють у вимогах мобілізованих поновити виплату середнього заробітку після 19.07.2022 року.
Іншими словами, роботодавець не зобов’язаний платити зарплату мобілізованому, але зобов’язаний зберегти за ним місце роботи та посаду.
Коли середній заробіток все ж зберігається
Існують спеціальні категорії працівників, за якими зберігається середній заробіток. Найяскравіший приклад — педагогічні та науково-педагогічні працівники.
Частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» гарантує, що за ними на час служби за призовом під час мобілізації зберігається попередній середній заробіток. Верховний Суд у своїх рішеннях прямо підтвердив, що ця спеціальна норма продовжує діяти попри зміни до ст. 119 КЗпП, і має пріоритет у колізії «загальна норма КЗпП vs спеціальна норма Закону про освіту».
Аналогічні спеціальні гарантії можуть бути передбачені й для інших категорій (наприклад, окремі працівники закладів вищої освіти, науки тощо) — завжди треба перевіряти профільний закон.
Добровільні виплати роботодавця
Роботодавець може добровільно прийняти рішення зберігати мобілізованому працівнику певний розмір виплат (середній заробіток, фіксовану суму, частину зарплати) — наприклад, закріпити це в колективному договорі або окремому наказі. Фахові роз’яснення та позиція Мінекономіки підтверджують:
- КЗпП не зобов’язує зберігати середній заробіток, але не забороняє робити додаткові виплати;
- такі виплати вважаються матеріальною допомогою або додатковою зарплатою й обкладаються податками та ЄСВ як звичайний дохід працівника.
Отже, якщо компанія хоче підтримувати своїх працівників фінансово — це законно, але це вже її право, а не обов’язок.
Як Центр Правової Допомоги допомагає захищати права робітників
Команда «Центру Правової Допомоги» супроводжує працівників і роботодавців у спорах, пов’язаних із мобілізацією, збереженням місця роботи та виплатами. Юристи аналізують ваші документи, пояснюють, які гарантії реально діють у вашій ситуації, готують заяви, накази, скарги й позови щодо незаконного звільнення або відмови у поновленні. Якщо ви сумніваєтеся, чи коректно роботодавець оформлює мобілізацію, або вже маєте конфлікт через роботу і службу, зверніться до «Центру Правової Допомоги» — юристи допоможуть виробити чіткий план дій і захистити ваші трудові права.
