У державних і комунальних лікарнях формально діє проста формула: базова медична допомога має бути безоплатною, а додаткові сервіси можуть бути платними. На практиці пацієнти стикаються з коробками «на благодійність», вимогою оплатити «витратні матеріали» чи «обстеження, без якого нічого не зробимо». Частина таких платежів законна, частина — відверте вимагання грошей за те, що вже оплачує держава. Щоб розуміти, де проходить межа, важливо знати, які послуги гарантовано безкоштовні, як мають працювати офіційні платні послуги і за яких умов «благодійний внесок» перетворюється на незаконний тиск.
Що має бути безоплатним і за що лікарня може брати офіційну плату
Стаття 49 Конституції гарантує: у державних і комунальних закладах медична допомога надається безоплатно. Це конституційна рамка, під яку вже «підтягують» Програму медичних гарантій (ПМГ) та договори закладів із НСЗУ. Якщо лікарня має контракт за певним пакетом (сімейна медицина, стаціонар, хірургія, пологи тощо), перелік послуг у межах цього пакета пацієнт отримує безкоштовно — їх уже оплатив бюджет.
З 1 січня 2025 року оновлено постанову Кабміну про платні медичні послуги. Міністр охорони здоров’я окремо наголошував: платними можуть бути лише ті втручання, які не входять до ПМГ (наприклад, окремі види стоматології, вибір конкретної бригади, сервісні опції на кшталт одномісної палати), і тільки за умови, що лікарня затвердила та оприлюднила офіційний перелік і тарифи.
Типові приклади послуг, які зазвичай можуть бути платними в державній/комунальній лікарні:
- покращені умови перебування (комфортна палата, додаткове харчування, супровідні сервісні пакети);
- певні види медичних оглядів «за бажанням» (наприклад, довідки не з переліку обов’язкових, окремі профогляди роботодавця);
- планові послуги, що взагалі не входять у ПМГ або надаються поза направленням лікаря;
- медичні послуги, які пацієнт замовляє понад стандарт (наприклад, вибір конкретної операційної бригади, якщо це передбачено внутрішніми правилами).
Якщо з вас вимагають гроші за базову консультацію сімейного лікаря, екстрену допомогу, пологи, лікування в межах пакета, за яким лікарня має контракт із НСЗУ, це вже не про платну послугу, а про потенційне порушення та підставу для скарги.
«Благодійний внесок» проти вимагання: як відрізнити одне від іншого
Благодійний внесок — це добровільна допомога лікарні або благодійному фонду при ній. МОЗ ще у 2017 році запустило облік і звітність за такими внесками, щоб зробити їх прозорішими, але проблема в тому, що в багатьох закладах досі «рекомендований внесок» де-факто став умовою отримання допомоги.
Ознаки справді добровільного благодійного внеску:
- вам прямо кажуть, що це не обов’язково й не впливає на обсяг або термін надання медичної допомоги;
- є офіційні реквізити лікарні/фонду, квитанція або чек, де зазначено суму та призначення платежу;
- ви самі обираєте суму та час внеску без тиску й «такси»;
- на інформаційних стендах закладу публікують звіти про використання благодійних коштів.
Натомість ознаки вимагання грошей під виглядом благодійності:
- фрази на кшталт «без внеску не покладемо в палату / не зробимо операцію / не випишемо»;
- чітко «фіксований» платіж за послугу, яка має бути безоплатною за ПМГ;
- вимога платити готівкою «в кабінеті», без квитанції, інколи — на особисту картку працівника;
- негативне ставлення до пацієнта, якщо той відмовляється платити, погрози затягнути обстеження чи виписку.
Коли медпрацівник або адміністрація ставлять «внесок» умовою надання гарантованої безоплатної допомоги, це може трактуватися як незаконне стягнення плати. Якщо при цьому ще й звучать прямі або завуальовані погрози обмежити права пацієнта, такі дії можуть мати ознаки вимагання в розумінні статті 189 Кримінального кодексу (вимога передати майно чи вчинити дії майнового характеру з погрозами обмежити права або законні інтереси).
Що робити, якщо вимагають «благодійний внесок» за те, що має бути безкоштовним
Якщо ви розумієте, що мова йде не про офіційну платну послугу, а про «обов’язкову благодійність», важливо діяти поетапно і максимально фіксувати ситуацію.
По-перше, з’ясуйте статус послуги:
- запитайте лікаря або адміністратора, чи входить ця послуга до Програми медичних гарантій;
- подивіться на стендах або сайті лікарні, чи є офіційний перелік платних послуг і тарифи, чи збігається з озвученою сумою;
- у разі сумнівів зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ (1677) і уточніть, чи має лікарня контракт за відповідним пакетом.
По-друге, не платіть «у конверті»:
- вимагайте офіційний рахунок, квитанцію або чек із реквізитами закладу;
- відмовляйтесь перераховувати кошти на особисті картки медпрацівників;
- за можливості попросіть надати письмове пояснення, чому послуга платна, із посиланням на нормативний акт або внутрішній наказ.
По-третє, фіксуйте тиск:
- занотуйте ПІБ працівника, який вимагає «внесок», час, суть вимоги;
- збережіть оголошення, папірці чи смс із «рекомендованою сумою» (можна сфотографувати);
- якщо це безпечно, зробіть аудіозапис розмови (у більшості випадків суди приймають такі записи як докази, якщо ви були її учасником).
По-четверте, використайте механізми скарг. Залежно від ситуації можна звернутися:
- до головного лікаря або адміністрації закладу;
- до департаменту охорони здоров’я вашої ОВА/міськради;
- до НСЗУ (скарга через контакт-центр або онлайн-форму);
- до правоохоронних органів, якщо є ознаки вимагання або корупційної вигоди.
Перспективи посилюються тим, що на рівні парламентського Комітету з питань здоров’я нації вже прямо говорять про необхідність заборонити «благодійні внески» у лікарнях як практику, через яку з пацієнтів стягують кошти за послуги, які держава вже оплатила. Це означає, що суспільний запит на захист пацієнтів від примусових платежів зростає, і у конфліктних ситуаціях є сенс доводити справу до офіційних скарг, а не обмежуватися розмовами «на рецепції».
Юристи «Центру Правової Допомоги» допомагають пацієнтам розібратися, чи правомірно з них вимагають гроші: аналізують ситуацію з урахуванням Програми медичних гарантій, перевіряють законність платних послуг і «благодійних внесків», готують скарги до адміністрації лікарні, НСЗУ та контролюючих органів, а у складних випадках — супроводжують звернення до правоохоронних органів та суду. Якщо ви сумніваєтеся, чи повинні платити в державній лікарні, зверніться до «Центру Правової Допомоги», щоб захистити свої права і не фінансувати чужі зловживання.
