Під час повномасштабного вторгнення Україна запровадила комплекс обмежень на поширення інформації, яка може допомогти ворогу коригувати удари або відстежувати рух сил оборони. Ці обмеження торкаються не лише медіа, а й звичайних громадян — одне необдумане відео в соцмережах або переслане фото у Viber можуть стати підставою для кримінального провадження.
Які повноваження щодо обмеження інформації дає стаття 8 Закону про воєнний стан
Стаття 8 Закону «Про правовий режим воєнного стану» надає військовому командуванню та військовим адміністраціям широкі повноваження в інформаційній сфері. Серед них — право регулювати роботу медіа, видавництв, телерадіоорганізацій, забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій та передачу інформації через комп'ютерні мережі, а також вилучати у громадян і підприємств телекомунікаційне та відеообладнання в разі порушень вимог воєнного стану.
Конституція України у статті 34 гарантує право вільно збирати й поширювати інформацію, але ця ж норма передбачає можливість обмеження цього права в інтересах національної безпеки. В умовах воєнного стану таке обмеження реалізується через законодавство та підзаконні акти — зокрема через Наказ Головнокомандувача ЗСУ №73 від 3 березня 2022 року, який визначає перелік даних, обмежених до публікації.
Які дані про ЗСУ, техніку, блокпости і переміщення військ заборонено поширювати
Наказ №73 та відповідні нормативні акти забороняють оприлюднювати:
- інформацію про найменування, кількість, місця дислокації, маршрути руху та розгортання своїх військ
- відомості про форми, методи та тактику дій підрозділів ЗСУ
- дані про переміщення, рух або розташування блокпостів і укріплень
- інформацію про роботу систем протиповітряної оборони — де спрацювала ППО, скільки і яких цілей збито, в якому районі
- відомості про наслідки ударів до офіційного підтвердження уповноваженими органами
Водночас не вважається злочинним поширення інформації, яку вже оприлюднили у відкритому доступі Генеральний штаб ЗСУ, Міністерство оборони, Головне управління розвідки, СБУ або офіційні джерела країн-партнерів. Якщо Генштаб сам повідомив про знищення певної техніки або переміщення підрозділів — публікація цих даних кримінально безпечна.
Чому навіть фото або відео з геолокацією можуть створити кримінальні ризики
Сучасні смартфони автоматично вписують геодані у метадані фотографій. Якщо ви зняли і опублікували фото поблизу блокпосту, позиції ЗСУ або місця після удару — навіть без підписів і пояснень — технічний аналіз зображення дає можливість встановити точні координати.
Судова практика 2024–2025 років підтверджує: вироки за статтею 114-2 КК виносились за публікацію в TikTok фото з підписом «їдуть наші», за пересилання відео техніки у Viber і WhatsApp, за публікацію stories з геолокацією поруч із позиціями. Касаційний кримінальний суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №682/2254/22 прямо зазначив: «поширення» не вимагає встановлення адресата чи наміру нашкодити — достатньо самого факту розголошення даних, що мали військове значення. У постанові Черкаського апеляційного суду від 19 червня 2025 року підкреслено, що несанкціоноване поширення інформації про розташування чи рух ЗСУ вже саме по собі створює загрозу обороноздатності і не може вважатися малозначним.
Яка відповідальність передбачена за статтею 114-2 КК України
Стаття 114-2, введена до КК у березні 2022 року, містить три самостійних склади злочину:
- частина 1 — поширення інформації про переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну або її територією: від 3 до 5 років позбавлення волі
- частина 2 — поширення інформації про рух, переміщення або розташування ЗСУ чи інших військових формувань, якщо можлива їх ідентифікація на місцевості: від 5 до 8 років
- частина 3 — ті самі дії, вчинені групою осіб за попередньою змовою, з корисливих мотивів, з метою передати дані агресору або якщо вони спричинили тяжкі наслідки: від 8 до 12 років
Відповідальність за частиною 3 можлива лише за відсутності ознак державної зради або шпигунства. Якщо особа не перебувала у прямому контакті з агресором, а лише поширила дані в мережі, суди, як правило, кваліфікують дії за статтею 114-2, а не за статтею 111. Станом на вересень 2025 року за цією статтею ухвалено близько 724 вироків.
Де проходить межа між правом на інформацію і загрозою обороноздатності
Журналісти, блогери та громадяни зберігають право висвітлювати суспільно важливі події, критикувати владу, фіксувати дії ТЦК у публічних місцях. Закон не забороняє знімати чиновників, поліцейських або військових у форматі, що не розкриває оперативних даних.
Практичний критерій такий: якщо в публікації можна ідентифікувати місцевість і прив'язати до неї розташування чи переміщення підрозділів ЗСУ — це ризикована зона незалежно від наміру автора. Якщо ж публікація містить лише офіційно підтверджені дані з відкритих джерел Генштабу або Міноборони — вона правомірна.
Межа не завжди очевидна, а судова практика показує, що помилки тут мають реальну ціну. Якщо у вас виникають сумніви щодо конкретної публікації, акредитації чи ситуації, пов'язаної з військовою інформацією — юристи Центру Правової Допомоги нададуть практичну консультацію та допоможуть оцінити ризики до того, як дані потраплять у публічний простір.
