В Україні досі побутує уявлення, що шлюбний договір — це документ для тих, хто вже не вірить у стосунки. Насправді це інструмент, який допомагає уникнути конфліктів саме тоді, коли стосунки ще міцні і двоє людей готові домовлятися по-доброму. Закон надає подружжю широку свободу у визначенні майнових правил — і скористатися нею значно простіше, ніж потім оскаржувати чиїсь претензії через суд.
Чому шлюбний договір не означає недовіру
Стаття 60 Сімейного кодексу України встановлює, що все майно, набуте подружжям у шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю. Це означає, що квартира, куплена на ім'я одного, бізнес, відкритий лише одним із партнерів, і навіть банківський вклад — усе це вважається спільним. У разі розлучення все це ділиться порівну, якщо немає іншої домовленості.
Шлюбний договір — це саме така домовленість. Він не скасовує шлюб і не передбачає його розпаду. Він просто фіксує, хто і на яких умовах розпоряджається певним майном. За даними Мін'юсту, у 2025 році кількість укладених шлюбних договорів в Україні зросла — і це ознака зрілого, відповідального підходу до сімейного життя, а не ознака недовіри.
Мін'юст прямо зазначає: шлюбний договір є правовим механізмом, який дає змогу чесно та відкрито домовитися про майнові питання і запобігти можливим конфліктам у майбутньому.
Що можна прописати у шлюбному договорі
Сімейний кодекс (статті 92–103) дає досить широкий простір для договірних умов. Шлюбним договором можна врегулювати:
- правовий режим майна: наприклад, домовитися, що майно, придбане у шлюбі, є особистою власністю того, на кого воно оформлене, а не спільною;
- порядок поділу конкретних активів у разі розлучення — квартири, автомобіля, бізнесу, корпоративних прав;
- порядок користування житлом одного з партнерів, якщо інший туди переселяється, і умови виселення при розірванні шлюбу (з компенсацією або без);
- умови матеріального утримання одного з подружжя — незалежно від непрацездатності, якщо партнери так домовилися;
- строки та розмір аліментів між подружжям, якщо вони будуть необхідні;
- порядок використання майна для забезпечення потреб дітей або інших осіб.
Також можна встановити строк дії договору або зазначити, що окремі умови залишаються чинними навіть після припинення шлюбу.
Як шлюбний договір захищає майно, житло і кредити
Найпрактичніші сценарії, де шлюбний договір реально захищає, такі:
Якщо один із партнерів є підприємцем, шлюбний договір дозволяє розмежувати особисту власність і бізнес-активи, щоб підприємницькі борги не зачіпали спільне сімейне майно. Без договору кредитори можуть звертати стягнення на частку у спільному майні подружжя, якщо доведуть, що борг виник в інтересах сім'ї (частина 2 статті 73 СК).
Якщо партнер купує нерухомість на власні кошти або з допомогою батьків, договір дозволяє зафіксувати, що ця квартира залишається його особистою власністю і не підлягає поділу при розлученні.
Якщо один із партнерів мав борги ще до шлюбу, договір може обмежити вплив цих зобов'язань на майно, яке буде набуватися спільно.
Щодо кредитів: договір може зафіксувати, хто несе відповідальність за конкретні позики, але це не зв'язує банк — кредитор все одно звертається до того, хто підписав кредитний договір. Проте між подружжям розподіл відповідальності буде чітко визначений.
Які умови не можна включати до шлюбного договору
Закон встановлює чіткі заборони. Шлюбний договір не може:
- регулювати особисті відносини подружжя (зобов'язання зберігати вірність, хто готує їжу, як проводити час тощо — такі умови є нікчемними);
- регулювати особисті відносини між батьками та дітьми — місце проживання дитини, порядок спілкування вирішуються окремою угодою або судом;
- зменшувати обсяг прав дитини, встановлених Сімейним кодексом;
- ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище — якщо всі активи відходять одній стороні, договір може бути визнаний недійсним (постанова КЦС ВС у справі №755/19197/18);
- передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно — договір лише визначає режим, а реєстрація права власності потребує окремої процедури;
- обмежувати дієздатність або правоздатність партнера: не можна заборонити людині працювати, навчатися чи укладати угоди.
Верховний Суд у постанові у справі №686/30682/23 від березня 2025 року наголосив: принцип свободи договору дозволяє змінювати режим спільної власності, але договір не може поширюватися на майно, набуте до його укладення, якщо це прямо не зазначено.
Коли найкраще укладати шлюбний договір
Шлюбний договір можна укласти у двох ситуаціях: до реєстрації шлюбу — тоді він набирає чинності з моменту реєстрації, або вже перебуваючи у шлюбі — тоді він набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення.
Форма є обов'язковою: виключно письмова та нотаріально посвідчена. Укладення за дорученням не допускається — кожен підписує особисто (позиція Верховного Суду).
Змінити умови договору або розірвати його можна лише за взаємною згодою обох сторін через нотаріуса. Одностороння відмова від виконання умов не допускається. Якщо один із подружжя хоче змінити договір, а інший не погоджується, — лише суд може це зробити, і лише за наявності істотних підстав.
Найкращий момент для укладення — до весілля або одразу після нього, поки немає спільно набутого майна і конфлікту інтересів. Якщо ж стосунки вже ускладнені, а договір укладається під час фінансових труднощів одного з партнерів, суд може визнати його фраудаторним — тобто таким, що укладений на шкоду кредиторам.
Шлюбний договір — документ, де деталі мають значення: нечітко прописана умова або заборонена норма можуть зробити його частково або повністю недійсним. Наші юристи із сімейного права допомагають скласти шлюбний договір, який реально захищає — враховує конкретні активи, борги та ризики обох сторін, не містить умов, які можуть бути оскаржені, і відповідає вимогам закону.
