Забруднення повітря, ґрунтів або водойм — це не лише екологічна проблема, а й правова. Українське законодавство передбачає щонайменше чотири види відповідальності за порушення екологічних норм: дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну. Залежно від масштабу шкоди та статусу порушника наслідки можуть варіюватися від штрафу в кілька тисяч гривень до позбавлення волі на десять років. При цьому інтенсивність правозастосування в цій сфері зростає: у 2025 році Кабінет Міністрів ініціював суттєве підвищення адміністративних санкцій.
Які дії вважаються порушенням екологічних правил
Стаття 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII визначає перелік порушень, що тягнуть юридичну відповідальність. До найпоширеніших належать:
- перевищення встановлених лімітів і нормативів забруднення атмосфери, ґрунтів, водних об'єктів;
- самовільне використання природних ресурсів без дозволу;
- порушення правил зберігання, транспортування або знешкодження небезпечних речовин і відходів;
- недотримання вимог екологічної експертизи при будівництві або введенні об'єктів в експлуатацію;
- ненадання або перекручення відомостей про стан довкілля.
Важливо розрізняти активні дії та бездіяльність: ухилення від ліквідації наслідків забруднення (стаття 237 КК) є самостійним складом і карається незалежно від того, хто спричинив первинне забруднення.
Коли виникає цивільна відповідальність за шкоду довкіллю
Цивільна відповідальність настає незалежно від наявності адміністративного або кримінального провадження. Відповідно до статті 69 Закону №1264-XII, шкода, заподіяна порушенням екологічного законодавства, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Особливість цього виду відповідальності полягає в розподілі тягаря доведення: якщо забруднення спричинене джерелом підвищеної небезпеки, обов'язок довести правомірність своїх дій покладається на особу, яка це джерело утримує, а не на потерпілого. Позов може подати як окрема особа, якій заподіяно шкоду, так і Держекоінспекція чи орган місцевого самоврядування від імені держави. Відшкодування охоплює як реальні збитки, так і витрати на відновлення стану довкілля.
У яких випадках можливе кримінальне провадження
Ключова ознака, що відмежовує кримінальну відповідальність від адміністративної, — це створення небезпеки для життя або здоров'я людей, загибель людей або настання тяжких наслідків. Розділ VIII КК України «Злочини проти довкілля» містить 19 складів злочинів (статті 236–254). Найбільш вживані на практиці:
- стаття 236 — порушення правил екологічної безпеки при проектуванні, будівництві чи експлуатації об'єктів: до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади до 3 років;
- стаття 239 — забруднення або псування земель небезпечними речовинами;
- стаття 241 — забруднення атмосферного повітря;
- стаття 242 — порушення правил охорони вод (частина друга — за тяжкі наслідки);
- стаття 252 — умисне знищення об'єктів природно-заповідного фонду.
Максимальна санкція за окремими статтями сягає 12 років. При цьому частини перші статей 239, 241 і 242 вважаються закінченими злочинами вже з моменту виникнення небезпеки, а не лише за фактичними наслідками — це суттєво розширює підстави для притягнення до відповідальності.
Які органи контролюють такі порушення
Основним органом державного екологічного контролю є Державна екологічна інспекція України. Вона уповноважена проводити перевірки, видавати приписи про усунення порушень, накладати адміністративні стягнення та звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди. Паралельно контрольні функції у межах своїх територій здійснюють органи місцевого самоврядування.
В адміністративній площині КУпАП передбачає відповідальність за цілу низку екологічних правопорушень: стаття 78 — перевищення лімітів забруднення повітря, статті 59–62 — порушення водного законодавства, стаття 82 — неналежне поводження з відходами. У червні 2025 року Кабінет Міністрів схвалив законопроєкт №13364, який підвищує штрафи у сфері водних ресурсів до 100–200 неоподатковуваних мінімумів для громадян і до 200–300 — для посадових осіб. До набрання чинності цим законом діють чинні ставки КУпАП, однак орієнтація на підвищені санкції вже відображає загальний вектор.
Як бізнесу зменшити екологічні ризики
Для підприємств, діяльність яких пов'язана з викидами, відходами або використанням природних ресурсів, превентивна робота значно дешевша, ніж захист під час перевірки або судового спору. Мінімальний комплаєнс-мінімум включає:
- отримання та своєчасне поновлення дозволів на спеціальне природокористування;
- дотримання встановлених лімітів і регулярну екологічну звітність;
- проходження екологічної експертизи для об'єктів, які цього потребують;
- зберігання документів, що підтверджують правомірне поводження з відходами та небезпечними речовинами.
Навіть незначне перевищення ліміту без шкідливих наслідків може стати підставою для адміністративного стягнення або формальним приводом для перевірки, яка виявить інші порушення.
Відповідальність за забруднення довкілля в Україні охоплює одразу кілька правових механізмів, і вони можуть застосовуватися паралельно: адміністративний штраф не виключає цивільного позову, а наявність кримінального провадження не знімає обов'язку відшкодувати завдані збитки. Чим раніше особа або бізнес отримають фахову правову оцінку ситуації, тим більше варіантів залишається для захисту позиції. Юристи Центру Правової Допомоги консультують як підприємства, що зіштовхнулися з перевіркою Держекоінспекції, так і осіб, яким пред'явлено цивільні або кримінальні претензії у сфері екологічного законодавства, — і допоможуть визначити реальний рівень ризику ще до початку провадження.
