Порушено порядок застосування 257 кпк.

Доброго дня. Почну з загальної рамки. Стаття 257 Кримінального процесуального кодексу України прямо встановлює, що інформація, отримана внаслідок негласних слідчих (розшукових) дій в одному провадженні, може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора. До отримання такої ухвали використання результатів НСРД в іншому провадженні як доказів порушує вимоги статті 257 КПК і створює проблеми з допустимістю цих доказів за статтею 86 КПК (доказ повинен бути отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом).
Щодо першого питання. Якщо йдеться про стандартну ситуацію, коли провадження 2 по «шопу2» не є виділеним із провадження 1, а було зареєстроване окремо без процесуального виділення матеріалів, то використання матеріалів НСРД зі справи 1 для обґрунтування підозри або проведення слідчих дій у справі 2 до ухвали за статтею 257 КПК, як правило, оцінюється судами критично. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за відсутності в матеріалах провадження ухвали слідчого судді про використання результатів НСРД в іншому кримінальному провадженні, усі докази, здобуті внаслідок таких НСРД щодо інших осіб, є недопустимими. Тобто у «чистому» вигляді, без ухвали за статтею 257 КПК, матеріали справи 1, перенесені у справу 2, мають високий ризик бути визнаними недопустимими доказами, якщо захист порушить це питання в суді.
Щодо другого питання. Ключовий момент: ухвала за статтею 257 КПК діє на майбутнє і легалізує використання інформації, отриманої внаслідок НСРД, в іншому провадженні з моменту надання такого дозволу. Стаття 257 не містить прямої норми про «заднім числом» виправлення вже допущених порушень, а судова практика виходить із того, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кодексом на момент його здобуття. Тобто сама по собі пізня ухвала слідчого судді за статтею 257 КПК не «очищує» автоматично ті дії та рішення у справі 2, які вже були вчинені на підставі матеріалів НСРД зі справи 1 до цієї ухвали (наприклад, повідомлення про підозру, клопотання про запобіжний захід, ініціація нових НСРД, які прямо опиралися на незаконно використану інформацію).
При цьому важливо розрізняти: якщо провадження 2 було створено не шляхом виділення матеріалів з провадження 1, а просто як «нова справа» на основі фактично копій матеріалів без процесуальної постанови про виділення, то, на відміну від класичного виділення, тут не працює виняток, який сформував Верховний Суд. У своїх рішеннях він зазначав, що у випадку саме виділення матеріалів у нове провадження використання результатів НСРД у «дочірньому» провадженні не потребує окремої ухвали за статтею 257, оскільки йдеться про те саме кримінальне провадження, процесуально поділене на два. У вашій логіці, як ви описуєте, справа 2 по «шопу2» була створена не як виділене провадження, а «з нуля», тому до неї повною мірою має застосовуватися вимога попереднього отримання ухвали слідчого судді на використання інформації з НСРД справи 1.
Звідси випливає практичний підхід для захисту. По‑перше, у суді доцільно ставити питання про недопустимість матеріалів НСРД зі справи 1, які були використані у справі 2 до ухвали за статтею 257 КПК: доводити, що прокурор і слідчий фактично проігнорували вимоги статті 257, будували фундамент справи 2 на незаконно використаній інформації, а ухвалу отримали вже «для підстраховки», коли розробка тривала понад три місяці. По‑друге, варто проаналізувати, чи не є похідними (derivative evidence) від цих матеріалів інші докази у справі 2 (нові НСРД, обшуки, негласні заходи), і при наявності причинно‑наслідкового зв’язку ставити питання про їхню недопустимість як доказів, отриманих з порушенням закону. По‑третє, звернути увагу суду на те, що судова практика, включно з позиціями Касаційного кримінального суду, вимагає суворого дотримання спеціальної процедури статті 257 КПК і визнає недопустимими докази, здобуті без ухвали слідчого судді про використання результатів НСРД в іншому провадженні.
З вашого опису не до кінця зрозуміло, чи є в матеріалах справи хоч якась постанова про виділення матеріалів із провадження 1 у провадження 2, чи справу 2 справді просто зареєстрували окремо без будь‑якого формального зв’язку. Це критичний момент для побудови аргументації. Якщо потрібно, ви можете звернутися до «Центру правової допомоги», і юристи допоможуть підготувати клопотання про визнання доказів недопустимими з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду