Спір щодо якості IT-послуг після підписання акту приймання та подальших претензій замовника
У 2025 році я як ФОП виконував роботи за договором на розробку вебсайтів для ТОВ. Після завершення робіт сторони підписали акт здачі-приймання послуг без зауважень та претензій.
Через значний час замовник почав висувати претензії щодо нібито суттєвих помилок у коді та заявляє про витрати на залучення інших розробників для виправлення. Також заявляються штрафні санкції та пеня.
Водночас:
• акт приймання підписаний без зауважень
• конкретні технічні дефекти детально не зафіксовані
• відсутні докази моєї відмови від усунення недоліків
• претензії з’явилися значно пізніше після завершення робіт
Питання:
Яка ймовірність задоволення таких вимог у суді за наявності підписаного акту без зауважень
Чи може замовник після приймання робіт без зауважень вимагати відшкодування витрат на інших розробників
Який обсяг доказів необхідний для підтвердження “суттєвих недоліків” у таких спорах
Чи має значення відсутність зафіксованого факту відмови виконавця усувати недоліки
Рекомендовані відповіді
Вітаю! Договірні відносини в сфері ІT регулюються Цивільним Кодексом, Господарським Кодексом та ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Сторони вільні у виборі укладення договору та визначенні умов договору. Предмет договору, оплату, якість наданих робіт (наданих послуг), відповідальність сторін, штрафні санкції сторони визначають на власний розсуд. До договорів про розробку вебсайтів сторони договору зазвичай прописують технічне завдання. Саме виконання технічного завдання є ключовим при прийнятті робіт(наданні послуг) та підписанні акту. Якщо замовник не задоволений якістю виконаних робіт (наданих послуг) після підписання такого акту він може пред’явити претензію, якщо недоліки робіт (наданих послуг) були на момент приймання-передачі, але були приховані. Порядок пред’явлення претензій, подальші дії сторін у разі пред’явлення претензій визначаються сторонами у договорі. Якщо договором такі питання не врегульовані замовник має право звернутись до суду. Але замовник повинен довести, що виконані роботи (надані послуги) не відповідають технічному завданню та мають суттєві недоліки, які були приховані на момент підписання акту. У судовому процесі може бути призначена експертиза щодо відповідності виконаних робіт (наданих послуг) умовам договору та технічного завдання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного Кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Тобто законодавець визначає можливість застосування неустойки на розсуд сторін договірних зобов’язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Норми чинного законодавства та судова практика визначає умови при яких може бути нараховано та стягнуто неустойку у вигляді пені та/або штрафу: 1) неустойка має бути обов’язкова визначена умовами договору 2) неустойка має бути встановлена у розмірі, визначеному сторонами договору.
Якщо умови договору не передбачають виплату неустойки, такі вимоги є незаконними. Крім того штраф і пеня можуть бути нараховані і стягненні тільки за порушення, які виникли під час дії договору.
Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Цивільний Кодекс визначає можливість нарахування збитків, але обов’язок доказування наявності таких збитків та їх розмір лежить на кредиторові (замовникові).
