Заява на відпустку
Доброго дня. В мене таке питання: с початку війни, я з неповнолітніми дітьми ( на сьогодні 11 и 17 років, з меншим сином є статус одинокої матері) виїхала за кордон. С серпня 2024 року роботодавець хотів звільнити мене, бо я не повертаюсь в Україну і не можу вийти на роботу по зрозумілим причинам- не безпечно!!! По закону, мене не можуть звільнити, так як одиноких матерів, які мають дитину до 14 року, звільняти заборонено. Після довгих суперечок ми дійшли згоди написати заяву на відпустку без збереження заробітної плати строком на 90 днів у зв'язку з введенням воєнного стану. Таку заяву писала кожні 90 днів. Зараз прийшов час писати чергову заяву з 28 серпня і також на 90 дні. Але роботодавець відмовляться приймати саме цю заяву і вимагає писати саме до тієї дати, до якого діє воєнний стан, а потім далі знову на 90 днів. Але мене це не влаштовує, бо якщо воєнний стан закінчиться саме 14.11,і заява на відпустку буде теж до 14.11, то в мене не буде часу навіть повернутися, щоб вийти на роботу. Підкажіть будь ласка, чи правоправні дії роботодавця, що він вимагає написання заяви саме до тієї дати, до якого діє воєнний стан, чи все ж таки я може і надалі писати заяву на 90 днів не прикріпляючись до до дати закінчення ВС?
Рекомендовані відповіді
Роботодавець не має права вимагати, щоб відпустка без збереження зарплати закінчувалась саме в день завершення воєнного стану. За ст. 12 Закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” така відпустка може надаватись на строк, погоджений між працівником і роботодавцем, зокрема до 90 днів і більше - за згодою сторін. Тож ви можете писати заяву на 90 днів, як і раніше.
