Зміна способу виконання за КАСУ після закінчення ВП та спливу строків

Доброго дня. Виходячи з описаних обставин, у вас одночасно нашарувалися кілька процесуальних шарів: закінчене виконавче провадження у 2022 році, заміна стягувача за КАС України у 2024 році, фактичне часткове добровільне виконання боргу ПФУ у 2025–2026 роках без нового виконавчого листа, а тепер питання про зміну способу виконання на стягнення через Державну казначейську службу. Ключова проблема тут у тому, що зміна способу і порядку виконання (стаття 378 КАС України за аналогією до підходів, викладених у судовій практиці) розглядається судами як механізм у межах ще «живого» процесу виконання, спрямований на реальне забезпечення виконання рішення, а не як спосіб «обійти» сплив строків пред’явлення виконавчого документа чи наслідки закінчення виконавчого провадження.

Практика Верховного Суду, зокрема Великої Палати, виходить з того, що заміна сторони у виконавчому провадженні та інші процесуальні дії на стадії виконання мають сенс лише тоді, коли існує дійове виконавче провадження або є реальна можливість пред’явити виконавчий документ до виконання (з урахуванням строків). Якщо виконавче провадження закінчене, заявник, який просить про заміну сторони, повинен одночасно ставити питання про відновлення виконавчого провадження (через оскарження постанови про його закінчення чи інший передбачений законом механізм), і за відсутності підстав для відновлення закінченого провадження немає й підстав для подальших процесуальних дій на цій стадії. Аналогічна логіка застосовується судами і до заяв про зміну способу виконання: це інструмент корекції вже існуючих механізмів виконання, а не шлях створити новий спосіб виконання, коли стадія примусового виконання юридично завершена й строки пред’явлення спливли.

З огляду на це, подання зараз заяви за статтею 378 КАС України з вимогою змінити спосіб виконання на «безспірне списання через Казначейство» зі значною вірогідністю буде сприйнято судом як спроба обійти пропуск строку пред’явлення виконавчого документа і факт закінчення виконавчого провадження у 2022 році, що суперечить позиції Великої Палати про принцип правової визначеності. Суд, швидше за все, вкаже, що спершу має бути вирішене питання: чи є у вас чинний «виконавчий інструмент» (виконавчий лист у межах дійсного строку пред’явлення або поновлений строк, чи відновлене виконавче провадження). Без цього суд може відмовити, посилаючись на те, що зміна способу виконання не може замінити поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання чи відновлення закінченого провадження.

Разом з тим, у вашій ситуації є важливі фактичні обставини, які можуть давати вам аргументи. По-перше, у 2024 році суд уже допустив заміну стягувача, тобто фактично визнав ваше правонаступництво, і це відбулося після закінчення виконавчого провадження 2022 року; це створює певну специфіку, адже сам ПФУ, прийнявши ухвалу про заміну стягувача і почавши виплачувати вам борг, фактично визнав наявність невиконаного зобов’язання за рішенням суду і здійснював часткове добровільне виконання незалежно від стадії ВП. По-друге, тривале часткове виконання вже у статусі нового стягувача (з жовтня 2025 до травня 2026 року) може бути використане вами як аргумент щодо того, що питання не в «мертвому» виконавчому листі, а в небажанні боржника виконати рішення повністю, попри власне визнання обов’язку. Це, однак, не скасовує вимог до строків, але дає підстави для посилань на порушення принципу обов’язковості судових рішень та гарантій держави щодо їх виконання.

Спочатку варто з’ясувати, яке саме процесуальне рішення ДВС було підставою закінчення виконавчого провадження у грудні 2022 року (постанова про закінчення, на якій підставі – повне виконання, неможливість виконання, повернення виконавчого документа тощо). Це важливо для оцінки шансів на відновлення виконавчого провадження або поновлення строку пред’явлення виконавчого листа. Далі слід оцінити, чи є підстави просити суд поновити строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (посилання на смерть стягувача, тривалу процедуру правонаступництва, відсутність оригіналу листа на руках, поведінку ПФУ тощо) і чи можна одночасно з цим просити змінити спосіб виконання на стягнення через Казначейство. Судова практика вимагає поєднання цих питань: без поновлення строку/відновлення стадії виконання зміна способу дуже часто визнається неможливою.

З урахуванням складності поєднання закінченого ВП, правонаступництва і фактичного добровільного часткового виконання, рекомендую готувати не лише заяву за статтею 378 КАС України, а комплексне звернення до суду першої інстанції, яким було ухвалене рішення, з аргументованою позицією щодо поновлення строку пред’явлення виконавчого листа/відновлення виконання (або визнання обов’язку ПФУ завершити виплату як форми прямого виконання судового рішення), з посиланнями на практику Верховного Суду та Великий Палати. Паралельно доцільно витребувати з ДВС матеріали закінченого ВП (копію постанови про закінчення, інформацію щодо подальшої долі оригіналу виконавчого листа), а від ПФУ – довідку про суму вже виплаченого боргу і залишок невиплаченої заборгованості, щоб точно визначити предмет подальших вимог. За потреби ви можете звернутися до Центру правової допомоги, і юристи допоможуть вибудувати процесуальну стратегію.