Після розлучення або припинення спільного проживання між батьками нерідко виникають суперечки щодо поїздок дитини за кордон. Один із батьків планує вивезти дитину на лікування, навчання чи відпочинок, а інший категорично заперечує. У таких ситуаціях важливо розрізняти правила перетину державного кордону та порядок вирішення спорів щодо виховання дитини.
У 2026 році під час воєнного стану діє спрощена процедура виїзду дітей до 16 років. Зокрема, дитина може перетнути український кордон у супроводі одного з батьків без нотаріальної згоди другого. Однак це не означає, що один із батьків має необмежене право самостійно вирішувати питання постійного проживання дитини за кордоном або позбавляти іншого можливості спілкуватися з нею.
Коли згода другого з батьків не потрібна
Відповідно до пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 57, під час воєнного стану діють спеціальні умови виїзду дітей.
Дитина віком до 16 років може виїхати за кордон без нотаріальної згоди другого з батьків у супроводі:
- матері або батька
- баби чи діда
- повнолітнього брата або сестри
- мачухи або вітчима
- іншої особи, уповноваженої одним із батьків за письмовою заявою, засвідченою відповідною службою
Для близьких родичів необхідно мати документи, що підтверджують родинний зв'язок. Якщо дитину супроводжує інша особа, застосовуються спеціальні вимоги до оформлення повноважень.
Ці правила стосуються перетину державного кордону України під час воєнного стану. При цьому країна призначення може встановлювати додаткові вимоги щодо в'їзду неповнолітніх.
Важливо також враховувати, що чоловік, який супроводжує дитину, повинен мати законні підстави для власного виїзду за кордон, якщо на нього поширюються відповідні обмеження.
Чи може батько заборонити виїзд дитини
Саме по собі заперечення одного з батьків не означає автоматичної заборони на перетин кордону під час воєнного стану.
Якщо дитина виїжджає з матір'ю або батьком відповідно до спеціальних правил, нотаріальна згода другого з батьків за загальним правилом не потрібна.
Однак суперечка може виникнути через інші обставини. Наприклад, якщо один із батьків планує переїзд на постійне проживання в іншу державу, не повідомляє про місцеперебування дитини або перешкоджає спілкуванню з нею.
Стаття 141 Сімейного кодексу України передбачає рівність прав та обов'язків матері й батька щодо дитини незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі.
Тому розлучення не позбавляє другого з батьків права брати участь у вихованні та вирішенні важливих питань життя дитини.
Якщо існує судове рішення, яке безпосередньо впливає на можливість виїзду або визначає місце проживання дитини, його потрібно враховувати окремо.
Коли все ж потрібен дозвіл
Необхідність додаткового дозволу залежить від віку дитини, особи супроводжувача, мети поїздки та правових обставин.
За межами спеціального порядку воєнного стану загальні правила передбачають нотаріальну згоду другого з батьків для виїзду дитини до 16 років у супроводі одного з них, якщо немає законного винятку.
У такій згоді зазначаються держава прямування та відповідний період перебування.
Окремі правила діють для виїзду на постійне проживання за кордон. Спрощена процедура тимчасового виїзду під час воєнного стану не замінює оформлення документів для постійного проживання в іншій державі.
Додаткове правове врегулювання також може знадобитися, якщо між батьками існує спір щодо місця проживання дитини, її повернення до України або виконання рішення суду про порядок спілкування.
Саме тому перед тривалим переїздом важливо оцінити не лише можливість перетнути кордон, а й сімейні права та обов'язки після виїзду.
Що передбачає стаття 157 Сімейного кодексу
Стаття 157 Сімейного кодексу України визначає правила участі батьків у вихованні дитини, зокрема порядок вирішення питань тимчасового виїзду за кордон.
За визначених законом умов той із батьків, з ким встановлено місце проживання дитини, може самостійно вирішувати питання її тимчасового виїзду на строк до одного місяця для лікування, навчання, участі у змаганнях та інших передбачених законом заходах.
Якщо місце проживання другого з батьків відоме і він належно виконує батьківські обов'язки, закон передбачає повідомлення про мету поїздки, країну прямування та строк перебування.
Для окремих ситуацій, зокрема за наявності визначеної законом заборгованості зі сплати аліментів, передбачені можливості виїзду на довший строк.
Водночас ці положення потрібно застосовувати з урахуванням спеціальних правил воєнного стану. Вони не скасовують рівності батьківських прав і не дозволяють використовувати поїздку для неправомірного обмеження спілкування дитини з іншим із батьків.
Чи впливає заборгованість з аліментів
Так. Стаття 157 Сімейного кодексу України передбачає окремі правила тимчасового виїзду дитини, якщо другий із батьків має підтверджену заборгованість зі сплати аліментів.
Зокрема, значення мають такі умови:
- заборгованість перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці
- заборгованість перевищує суму платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на дитину з інвалідністю або дитину з визначеними законом тяжкими захворюваннями
Для підтвердження заборгованості потрібна довідка державного або приватного виконавця.
Самостійний розрахунок одного з батьків або повідомлення про те, що аліменти давно не надходять, не замінюють офіційного документа.
Водночас навіть за наявності заборгованості потрібно перевірити всі умови застосування відповідної норми, зокрема визначення місця проживання дитини та мету її виїзду.
Як отримати судовий дозвіл
Якщо згода другого з батьків необхідна, але отримати її не вдається, за передбачених законом умов можна звернутися до суду.
Особливо важливо це тоді, коли поїздка має конкретну мету, а другий із батьків не погоджується на виїзд без обґрунтованих причин.
Перед зверненням до суду потрібно визначити країну прямування, строки поїздки, особу супроводжувача та обставини, які підтверджують необхідність виїзду.
Позов може стосуватися надання дозволу на конкретний тимчасовий виїзд дитини без згоди та супроводу другого з батьків.
Під час розгляду суд оцінює насамперед найкращі інтереси дитини.
Для цього враховуються мета поїздки, її тривалість, умови перебування за кордоном, можливість повернення та вплив рішення на стосунки дитини з обома батьками.
Важливо, що судовий дозвіл на тимчасову поїздку не є автоматичним дозволом на необмежену кількість майбутніх виїздів.
Які докази потрібні для суду
У спорах щодо виїзду дитини за кордон суд оцінює не лише відмову другого з батьків, а й обґрунтованість самої поїздки.
Тому потрібно підготувати документи, які підтверджують її мету, тривалість та відповідність інтересам дитини.
Залежно від ситуації можуть знадобитися:
- свідоцтво про народження дитини
- документи про визначення місця проживання дитини
- листування, яке підтверджує відмову другого з батьків надати згоду
- запрошення від навчального закладу або медичної установи
- документи про необхідність лікування чи реабілітації
- підтвердження місця проживання за кордоном
- відомості про заплановані дати виїзду та повернення
- документи щодо участі другого з батьків у вихованні дитини
- інші докази, які підтверджують відповідність поїздки інтересам дитини
Якщо поїздка пов'язана з лікуванням, потрібно підтвердити медичну необхідність та обґрунтувати, чому саме відповідний заклад може надати потрібну допомогу.
Якщо дитина їде на навчання, значення матимуть документи від навчального закладу, строки навчання та умови проживання.
Особливу увагу слід приділити строку перебування за кордоном. Невизначені формулювання на зразок «до закінчення війни» або «на необмежений час» можуть ускладнити отримання судового дозволу на тимчасову поїздку.
Що вирішив Верховний Суд у 2026 році
3 червня 2026 року Верховний Суд розглянув спір щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої дитини за кордон без згоди матері.
Позивач просив надати дозвіл на виїзд дитини на тривалий період, фактично без чітко визначених дат конкретної поїздки.
Суди встановили, що заявлені вимоги не забезпечували належної визначеності строків перебування дитини за кордоном та її повернення до України.
Верховний Суд погодився з відмовою в задоволенні позову.
У постанові наголошено, що дозвіл на тимчасовий виїзд дитини без згоди другого з батьків повинен стосуватися конкретної поїздки з визначеним періодом перебування.
Суд також враховував необхідність дотримання балансу між інтересами дитини та правом обох батьків брати участь у її вихованні.
Ця правова позиція має значення для інших сімейних спорів. Якщо батько або мати просить суд дозволити виїзд, потрібно чітко обґрунтувати мету, тривалість та умови поїздки, а не вимагати необмеженого дозволу на майбутнє.
Чи може суд дозволити постійне проживання за кордоном
Потрібно розрізняти тимчасовий виїзд дитини та зміну її постійного місця проживання.
Якщо один із батьків планує переїзд із дитиною до іншої держави без наміру повернення, такий спір не завжди можна вирішити звичайним позовом про дозвіл на тимчасову поїздку.
У цьому випадку важливо врахувати правила визначення місця проживання дитини, права другого з батьків та законодавство держави, у якій планується проживання.
Якщо місце проживання дитини вже визначене судом, потрібно встановити, чи охоплює відповідне рішення питання переїзду за кордон.
Окремо слід враховувати міжнародні договори України щодо захисту дітей.
Самовільне переміщення дитини або її неповернення після погодженої поїздки за певних умов може спричинити міжнародний спір.
Тому перед постійним переїздом важливо визначити належний спосіб врегулювання питання, а не розраховувати лише на спрощений порядок перетину кордону.
Що робити, якщо дитину не повертають
Якщо один із батьків вивіз дитину за кордон і не повертає її всупереч попереднім домовленостям або правам другого з батьків, потрібно оцінити можливість застосування міжнародних механізмів захисту.
Україна є учасницею Гаазької конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
За визначених умов вона дозволяє порушувати питання повернення дитини, яку неправомірно перемістили або утримують на території іншої держави.
Однак застосування Конвенції залежить від віку дитини, її звичайного місця проживання, наявності батьківських прав і конкретних обставин переміщення.
Наприклад, якщо дитина тривалий час проживала в Україні, а один із батьків вивіз її до іншої держави та не повернув усупереч правам другого, можуть виникнути підстави для відповідної процедури.
Водночас сам факт виїзду дитини з одним із батьків під час воєнного стану не означає автоматичного міжнародного викрадення.
Кожну ситуацію потрібно оцінювати з урахуванням законодавства та міжнародних договорів.
Чи може дитина виїхати самостійно
Відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України, особа, яка досягла 16 років, має право на самостійний виїзд за межі України.
Отже, для самостійного перетину українського кордону після досягнення 16 років за загальним правилом не потрібна нотаріальна згода батьків.
Однак дитина повинна мати належні документи для подорожі.
Також необхідно враховувати вимоги країни призначення. Деякі держави встановлюють додаткові правила в'їзду неповнолітніх без супроводу дорослих.
Якщо дитина планує самостійно подорожувати, батькам варто заздалегідь перевірити ці вимоги.
Коли потрібна допомога юриста
Якщо один із батьків не погоджується на виїзд дитини за кордон, насамперед потрібно встановити, чи справді його згода необхідна за чинними правилами.
Під час воєнного стану тимчасовий виїзд дитини до 16 років у супроводі матері або батька за загальним правилом допускається без нотаріальної згоди другого.
Однак якщо спір стосується тривалого проживання за кордоном, виконання рішення суду про місце проживання дитини або порушення прав одного з батьків, може знадобитися окреме юридичне врегулювання.
Юристи Центру правової допомоги займаються сімейними спорами, пов'язаними з визначенням місця проживання дітей, участю батьків у вихованні та отриманням судових дозволів.
Для підготовки правової позиції варто перевірити документи, визначити конкретну мету поїздки та встановити, чи є підстави для звернення до суду.
На сайті ЦПД також опубліковано матеріал про виїзд за кордон із дитиною під час війни, де розглянуто загальні правила перетину кордону, необхідні документи та типові причини відмов.
Висновок
У 2026 році під час воєнного стану дитина до 16 років може перетинати кордон України в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого. Однак це правило не скасовує рівності батьківських прав і не вирішує автоматично спори щодо постійного проживання дитини за кордоном.
Якщо між батьками виник конфлікт, потрібно визначити мету та строк поїздки, перевірити наявність судових рішень і встановити, чи потрібне додаткове погодження.
У випадках, коли закон передбачає необхідність згоди, а отримати її не вдається, можна звернутися до суду. При цьому необхідно обґрунтувати конкретну поїздку та довести, що вона відповідає найкращим інтересам дитини.
Судова практика 2026 року підтверджує важливість чітко визначених строків, країни прямування та обставин повернення дитини. Якщо спір пов'язаний із постійним переїздом або можливим неповерненням, потрібно окремо оцінити наслідки за сімейним законодавством і міжнародними договорами України.
