Тисячі українців, які перебувають за кордоном, або мають родичів, що залишили майно за межами України, стикаються зі складним питанням: де і за якими правилами оформлювати спадщину. Відповідь залежить від кількох чинників одразу — де проживав спадкодавець, де знаходиться майно, і де перебуває сам спадкоємець. Розуміння цих базових координат дозволяє не втратити строки й не витратити зайвий час і кошти на хибний маршрут.
Зміст
З чого почати оформлення спадщини з міжнародним елементом
Перше питання — яке право застосовується. Стаття 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює: спадкування регулюється правом держави, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Якщо спадкодавець на момент смерті жив в Україні — спадщина оформлюється за українським законодавством, навіть якщо майно знаходиться в іншій країні або спадкоємець перебуває за кордоном. Якщо ж спадкодавець постійно проживав за кордоном — застосовується право відповідної іноземної держави.
Окрема правило стосується нерухомості: спадкування нерухомого майна, а також будь-якого іншого майна, що підлягає державній реєстрації в Україні, завжди підпорядковується українському законодавству — незалежно від того, де мешкав спадкодавець.
Першим практичним кроком є звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини — в Україні це місце останнього проживання спадкодавця або місцезнаходження майна. Строк для подання заяви про прийняття спадщини — шість місяців з дня смерті. Пропуск цього строку означає, що спадщина може бути прийнята лише в судовому порядку.
Як подати заяву, якщо ви перебуваєте за кордоном
Перебування за кордоном не позбавляє права на спадщину — але ускладнює процедуру. Закон передбачає два шляхи:
- звернутися до консульської установи України в країні перебування: консул посвідчить підпис на заяві про прийняття спадщини українською мовою — без потреби в апостилі чи перекладі; оформлену заяву надсилають поштою або передають через довірену особу нотаріусу в Україні;
- звернутися до місцевого іноземного нотаріуса: він посвідчить підпис на заяві, але така заява потребуватиме легалізації та нотаріально засвідченого перекладу на українську мову.
Важливо: заяву про прийняття спадщини подає особисто сам спадкоємець або вона надсилається ним поштою з нотаріально засвідченим підписом. На цьому етапі подати заяву через представника за довіреністю не можна.
Коли потрібна довіреність або консульське посвідчення
Після того як заяву про прийняття спадщини подано і нотаріус відкрив спадкову справу, всі подальші дії — збір документів, взаємодія з нотаріусом, отримання свідоцтва про право на спадщину — спадкоємець може виконувати через представника за довіреністю. Це дає змогу не повертатися в Україну особисто.
Довіреність оформляється двома способами:
- у консульській установі України: консул посвідчить довіреність українською мовою; такий документ реєструється в Єдиному реєстрі довіреностей і не потребує легалізації або перекладу; консульський збір у 2025 році становить від 28 до 60 євро;
- у місцевого іноземного нотаріуса: довіреність складається іноземною мовою і потребує легалізації та нотаріально засвідченого перекладу на українську.
Текст довіреності готується заздалегідь і повинен чітко фіксувати повноваження представника: подання та отримання документів, право на отримання свідоцтва про право на спадщину. Без такого переліку нотаріус може відмовити у вчиненні окремих дій.
Які документи доведеться перекладати й легалізувати
Усі документи, видані іноземними органами, для використання в Україні потребують легалізації або апостилю та нотаріально засвідченого перекладу. Базовий перелік документів для оформлення спадщини:
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- документи, що підтверджують родинні зв'язки зі спадкодавцем;
- документи, що підтверджують особу спадкоємця та його реєстраційний номер платника податків;
- правовстановлюючі документи на майно, що входить до складу спадщини.
Порядок легалізації залежить від країни, де видано документ. Якщо держава є учасницею Гаазької конвенції 1961 року — достатньо проставити апостиль. Якщо між Україною та відповідною країною є двосторонній договір про взаємне визнання документів (наприклад, з Польщею або Чехією) — легалізація взагалі не потрібна. В інших випадках — потрібна консульська легалізація через Міністерство закордонних справ.
Свідоцтво про право на спадщину, отримане в Україні, також потребує легалізації, якщо його планують використовувати за кордоном.
Які труднощі виникають із повідомленням сторін і строками
Найпоширеніша проблема — пропуск шестимісячного строку через незнання або неможливість вчасно оформити документи. Якщо строк пропущено, його можна відновити виключно в судовому порядку за наявності поважних причин. Пропуск сам по собі не означає втрату права на спадщину, але судовий шлях тривалий і дорожчий.
Друга поширена складність — відсутність документів, що підтверджують родинні зв'язки або право власності спадкодавця на майно. Якщо такі документи недоступні або знищені, питання вирішується в суді шляхом встановлення юридичного факту. Рішення суду в такому разі стає правовстановлюючим документом.
Ще один нюанс: свідоцтво про право на спадщину нотаріус видає лише після закінчення шестимісячного строку, але без обмежень у часі щодо звернення за ним після завершення цього строку. Тобто отримати свідоцтво можна і через рік, і через п'ять — якщо заяву про прийняття спадщини було подано вчасно.
Окремо: іноземці можуть успадковувати майно в Україні на рівних умовах з українськими громадянами, але не можуть набувати у власність землі сільськогосподарського призначення. Якщо така земля входить до складу спадщини іноземця, він зобов'язаний відчужити її протягом одного року.
Спадщина з іноземним елементом — це завжди кілька правових систем одночасно, і помилка на будь-якому з етапів може вартувати місяців додаткового оформлення або навіть права на майно. Юристи Центру Правової Допомоги допомагають визначити застосовне право, підготувати пакет документів для нотаріуса, оформити довіреність і за потреби представляти інтереси спадкоємця в суді або перед нотаріусом в Україні.
