Стаття за погрози: яка відповідальність передбачена законом у 2026 році

Стаття за погрози залежить від того, які саме дії або слова були висловлені та за яких обставин. За ст. 129 Кримінального кодексу України кримінальна відповідальність передбачена саме за погрозу вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися її здійснення.

Тобто не кожна погроза автоматично є злочином за цією статтею. Наприклад, фрази «я тобі все зламаю», «спалю твою машину» або погроза заподіяти тілесні ушкодження можуть мати правове значення, але самі по собі не утворюють склад злочину, передбачений ст. 129 КК України.

Яка стаття передбачає відповідальність

Погроза вбивством кваліфікується за статтею 129 КК. Важлива умова: відповідальність настає, лише якщо були реальні підстави побоюватися виконання погрози. Тобто не будь-які емоційні слова автоматично утворюють склад злочину — має бути реальність загрози.

Реальність оцінюється в кожному випадку окремо: враховують обставини, спосіб висловлення, поведінку особи, наявність засобів для реалізації погрози, попередні конфлікти тощо.

Чи достатньо просто сказати «я тебе вб’ю»

Не кожна фраза «я тебе вб’ю» автоматично означає кримінальну відповідальність за ст. 129 КК України. Важливо встановити, чи була погроза реальною для потерпілого та чи існували обставини, які давали підстави побоюватися її виконання.

Саме тому під час оцінки ситуації важливі не лише слова, а й поведінка особи. Повідомлення в месенджері, аудіозапис розмови, відео, показання свідків, попередні погрози, переслідування, демонстрація зброї або інші дії можуть мати значення для підтвердження реальності погрози.

При цьому твердження кривдника «я насправді не збирався тебе вбивати» саме по собі не означає автоматичної відсутності складу злочину. Вирішальним є встановлення передбачених законом ознак кримінального правопорушення та обставин, за яких погроза була сприйнята потерпілим.

Чи може погроза бути передана через іншу людину

Погроза не обов’язково має бути висловлена потерпілому безпосередньо. У конкретній ситуації юридичне значення може мати й погроза, передана через третю особу.

Наприклад, фраза «передай йому, що я його вб’ю» не втрачає правового значення лише через те, що її сказали не безпосередньо потерпілому. Так само необхідно оцінювати ситуації, коли погроза стосується близьких людей потерпілого.

Однак остаточна правова кваліфікація залежить від конкретних обставин справи та наявних доказів.

Які докази важливі у справі про погрози

Якщо йдеться про можливе кримінальне правопорушення за ст. 129 КК України, важливо не обмежуватися лише описом конфлікту, а за можливості зафіксувати обставини, які підтверджують реальність погрози.

Це можуть бути:

• повідомлення в месенджерах та соціальних мережах;
• аудіо- та відеозаписи;
• показання очевидців;
• записи телефонних розмов, отримані та використані відповідно до вимог законодавства;
• фотографії або відео зброї та інших предметів, якими погрожували;
• дані про переслідування чи інші агресивні дії;
• попередні повідомлення або погрози;
• інші матеріали, які допомагають відтворити повний контекст ситуації.

Чим точніше зафіксовані обставини, тим простіше оцінити, чи є підстави для кримінально-правової кваліфікації.

Коли погроза може кваліфікуватися не за ст. 129 КК

Важливо розмежовувати погрозу вбивством та інші протиправні дії. Якщо особа погрожує знищити майно, заподіяти тілесні ушкодження або вчинити інше правопорушення, це не означає автоматичну кваліфікацію за ст. 129 КК України.

Крім того, якщо після погрози особа переходить до безпосередніх дій, спрямованих на позбавлення людини життя, ситуація може отримати зовсім іншу кримінально-правову оцінку — залежно від конкретних обставин йдеться, зокрема, про готування або замах на вбивство.

Тому визначити статтю за погрози лише за однією фразою неможливо. Необхідно оцінювати зміст погрози, поведінку особи, обставини конфлікту та докази.

Що важливо знати потерпілому

Якщо вам погрожують убивством, не варто чекати, поки ситуація переросте у фізичне насильство. Важливо зберегти повідомлення, записи та інші докази, зафіксувати обставини погрози та звернутися до правоохоронних органів.

Головне — правильно описати не лише саму фразу, а чому саме ви сприйняли погрозу як реальну та які обставини давали підстави побоюватися її здійснення.

Таким чином, якщо вас цікавить, яка стаття за погрози передбачає кримінальну відповідальність, основною нормою у випадку погрози вбивством є ст. 129 КК України. Водночас для правильної кваліфікації необхідно встановити всі обставини конкретної ситуації та перевірити, чи не містять дії особи ознак іншого, більш тяжкого кримінального правопорушення.

Інтернет-погрози і фіксація

Оскільки закон визнає погрозу усною, письмовою або вираженою через дії, повідомлення в месенджерах, соцмережах, електронній пошті чи голосових файлах цілком можуть бути доказом у справі. Головне — щоб вони свідчили про реальність страху виконання та містили погрозу вбивством, шантажем чи вимаганням. Якщо ви або ваші близькі зіткнулися з агресією в мережі, детальна стаття про онлайн-погрози допоможе розібратися, як діяти правовим шляхом. Для цифрового середовища це особливо важливо, бо багато кривдників помилково вважають, що “написане в Telegram” або “скинуте в Direct” не матиме процесуального значення.

Кіберполіція у публічних роз’ясненнях прямо відносить погрози, що містять ознаки злочину, до категорій інцидентів, про які можна повідомляти онлайн, і вказує на можливість звернення через форму на порталі ticket.cyberpolice.gov.ua з додаванням файлів і скріншотів. У публікації про кібернасильство Департамент кіберполіції також прямо згадує відповідальність за погрози вбивством та акцентує на ризиках цифрового переслідування для потерпілих і їхніх близьких.

Куди звертатися і захисний припис

Якщо вам погрожують, ключове правило — не відкладати звернення “до кращого моменту”. У справах про погрози доказова база часто найсильніша саме в перші дні: є свіжа переписка, свідки пам’ятають деталі, записи камер ще не видалені, а цифрові сліди легше зберегти.

У практичному плані є кілька паралельних маршрутів захисту. Якщо йдеться про інтернет-погрози або цифрове переслідування, можна подати звернення через портал кіберполіції з файлами і скріншотами. Якщо погрози пов’язані з домашнім насильством, окрім кримінально-правового реагування, закон дозволяє просити спеціальні захисні заходи щодо кривдника.

У темі “захисний припис” люди часто змішують два різні механізми. За публічним роз’ясненням, після оцінки ризиків поліція може винести терміновий заборонний припис строком до 10 діб, який забороняє кривднику наближатися, спілкуватися, телефонувати потерпілій особі та іншим чином контактувати з нею. Окремо існує обмежувальний припис стосовно кривдника, який встановлюється судом як захід тимчасового обмеження прав або покладення обов’язків на особу, що вчинила домашнє насильство, для забезпечення безпеки постраждалої особи.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису мають постраждала особа або її представник, а у випадках насильства щодо дитини чи недієздатної особи — також законні представники, родичі та орган опіки й піклування. Заява подається до суду за місцем проживання або перебування постраждалої особи, а якщо вона перебуває в закладі підтримки — за місцезнаходженням такого закладу.

Судовий обмежувальний припис може включати одразу кілька заборон:

• заборону перебувати у місці спільного проживання з постраждалою особою;
• заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання, роботи, навчання або інших місць частого відвідування;
• заборону шукати, переслідувати або контактувати через третіх осіб;
• заборону листування, телефонних переговорів та будь-яких контактів через засоби зв’язку;
• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
• усунення перешкод у користуванні майном постраждалої особи.

Для отримання обмежувального припису до заяви важливо додати обставини, що підтверджують потребу в захисті, та наявні докази. Система безоплатної правничої допомоги як приклади доказів називає матеріали кримінального або адміністративного провадження, терміновий заборонний припис, дані з реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власну аудіо- чи відеофіксацію подій, а також копії заяв до поліції.

Строк розгляду такої справи короткий: суд має розглянути заяву про видачу обмежувального припису не пізніше ніж через 72 години після її надходження. Якщо заяву задовольняють, припис видають на строк від одного до шести місяців, а за потреби його можна продовжити ще до шести місяців. Рішення про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Якщо погрози є частиною домашнього насильства, кримінальна відповідальність може наставати не лише за ст. 129 КК, а й за ст. 126-1 КК у разі системного домашнього насильства, а за порушення обмежувального припису — за ст. 390-1 КК. Тому в сімейних або партнерських конфліктах не варто дивитися на “загрозу вбивством” ізольовано від усієї картини насильницької поведінки.

Яке покарання

Частина ст. 129	Обставини	Покарання
Частина 1	Погроза вбивством за наявності реальних підстав побоюватися	арешт до 6 місяців або обмеження волі до 2 років
Частина 2	Вчинена членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості	позбавлення волі від 3 до 5 років

Особисті обставини (відсутність судимостей, позитивні характеристики), визнання провини та щире каяття можуть впливати на пом'якшення покарання.

Що робити, якщо вам погрожують

1. Зафіксуйте погрози: збережіть повідомлення, аудіо, відео, свідчення очевидців.
2. Оцініть реальність загрози й безпеку — за потреби зверніться по захист.
3. Подайте заяву до поліції про кримінальне правопорушення.
4. Вимагайте внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
5. За потреби залучіть адвоката для супроводу справи.

Що краще задокументована погроза й обставини, то простіше довести її реальність — а саме це є ключем до кваліфікації за статтею 129.

У підсумку стаття за погрози в Україні — це насамперед ст. 129 КК, але вона працює лише тоді, коли йдеться саме про загрозу вбивством і є реальні підстави побоюватися її виконання. Інтернет-погрози, переслідування в чатах і повідомлення в соцмережах теж можуть бути доказами, якщо їх правильно зафіксувати й швидко перевести в процесуальну площину. А якщо загрози виникають у контексті домашнього насильства, до кримінальної кваліфікації потрібно додавати ще й інструменти негайного захисту — терміновий заборонний та обмежувальний припис.

Юрист з кримінального права Центру правової допомоги може допомогти, якщо вам погрожують, переслідують, шантажують або надсилають загрозу вбивством офлайн чи онлайн: оцінити, чи підпадає ситуація під ст. 129 КК, правильно зафіксувати докази, підготувати заяву до поліції, звернення щодо цифрових доказів, заяву про обмежувальний припис та супроводити справу в межах послуги юриста з кримінального права.

Часті запитання

Потрібен захист чи супровід?

Якщо вам погрожують або вас безпідставно звинувачують у погрозах, юристи Центру правової допомоги оцінять ситуацію, допоможуть із заявою та забезпечать захист у провадженні.

Телефонуйте: +38 067 996 42 60

Напишіть юристу онлайн: https://t.me/CPD_Lawyer_bot