Після поранення військовослужбовець або його родина зазвичай шукають дуже конкретну відповідь: які саме гроші належать, коли їх платять і що для цього треба подати. Саме тому запити виплата за тяжке поранення і виплата за поранення під час війни залишаються одними з найчастіших. Але тут є важлива деталь: в українському законодавстві немає однієї універсальної “суми за поранення”. На практиці треба розрізняти щонайменше три різні блоки виплат: додаткову винагороду під час лікування, одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності і одноразову допомогу у разі часткової втрати працездатності без інвалідності. Саме через змішування цих трьох механізмів і виникає найбільше плутанини.
У 2026 році для поранених військових особливо важливі два нормативні блоки. Перший — правила грошового забезпечення та додаткової винагороди під час воєнного стану. Другий — Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів №975. Саме вони визначають, коли військовий отримує 100 000 гривень під час лікування, а коли — окрему одноразову виплату після встановлення інвалідності або відсотка втрати працездатності.
Для суміжних ситуацій корисно також переглянути матеріали про оскарження рішення ВЛК, як проходить ВЛК і виплати сім’ї загиблого військовослужбовця. Але нижче зосередимось саме на виплатах за поранення.
Які виплати бувають після поранення
Після поранення військовослужбовець може претендувати не на одну, а на кілька різних виплат залежно від стадії лікування і наслідків ушкодження. Під час лікування після поранення у період дії воєнного стану може виплачуватися додаткова винагорода 100 000 гривень на місяць. Після цього, якщо поранення призвело до інвалідності, виникає право на одноразову грошову допомогу у фіксованому розмірі, прив’язаному до прожиткового мінімуму. Якщо інвалідність не встановлено, але визначено відсоток втрати працездатності, теж можлива окрема одноразова виплата.
Через це запит виплата за тяжке поранення не має однієї універсальної цифри. Для однієї людини це може бути 100 000 гривень на місяць за час лікування. Для іншої — одноразова допомога після встановлення інвалідності. Для третьої — допомога за часткову втрату працездатності без інвалідності. Юридично це різні підстави, різні документи і різні етапи оформлення.
100 000 гривень під час лікування після поранення
Офіційний довідник Міністерства оборони за 2026 рік прямо вказує, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода 100 000 гривень на місяць за час лікування після поранення. У тому ж довіднику окремо зазначено 20 100 гривень на місяць у розпорядженні після поранення. Це одна з ключових відповідей на питання, що реально отримує поранений військовий одразу після ушкодження, ще до етапу інвалідності або встановлення відсотка втрати працездатності.
Водночас важливо правильно розуміти природу цієї виплати. Це не одноразова допомога і не “компенсація за сам факт поранення”. Це елемент грошового забезпечення в особливий період, який прив’язаний до часу лікування після поранення. Саме тому її не можна плутати з одноразовою грошовою допомогою за постановою №975.
На практиці саме з цією виплатою часто виникають питання, коли військовий переводиться між лікувальними закладами, перебуває у відпустці для лікування після тяжкого поранення або вже виведений у розпорядження. У таких ситуаціях критично важливо дивитися накази по частині, медичні документи і фактичний статус проходження служби, бо від цього залежить, який саме вид грошового забезпечення має нараховуватися.
Одноразова допомога у разі встановлення інвалідності
Якщо наслідком поранення стало встановлення інвалідності, виникає право на одноразову грошову допомогу за постановою №975. Для військовослужбовців, крім строкової служби, якщо інвалідність настала внаслідок поранення, травми, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби або із захистом Батьківщини, у 2026 році діють такі максимальні розміри: I група — 1 331 200 грн, II група — 998 400 грн, III група — 832 000 грн. Ці суми випливають із кратності прожиткового мінімуму 3 328 грн станом на 1 січня 2026 року: 400, 300 і 250 прожиткових мінімумів відповідно.
Якщо інвалідність пов’язана не з виконанням обов’язків військової служби або захистом Батьківщини, а лише з проходженням військової служби, суми значно менші. Для 2026 року довідник МОУ наводить такі максимальні розміри: I група — 399 360 грн, II група — 299 520 грн, III група — 232 960 грн. Тому в таких справах вирішальне значення має не лише сама група інвалідності, а й правильний причинний зв’язок, зафіксований у медичних і службових документах.
Саме тут і виникає одна з найважливіших юридичних проблем. Якщо в документах причинний зв’язок сформульований м’якше, ніж дозволяють обставини поранення, військовий може втратити сотні тисяч гривень. Через це після поранення важливо уважно перевіряти всі формулювання у висновках ВЛК, довідках про обставини травми і подальших документах про інвалідність.
Одноразова допомога при частковій втраті працездатності без інвалідності
Не кожне серйозне поранення завершується встановленням інвалідності. Але якщо ЕКОПФО або раніше МСЕК встановлює відсоток втрати працездатності без інвалідності, це теж дає право на окрему одноразову допомогу. Для військовослужбовців, крім строковиків, у 2026 році максимальна база для такої виплати — 70 прожиткових мінімумів, тобто 232 960 грн. Конкретна сума залежить від встановленого відсотка втрати працездатності. Наприклад, при 30% це 69 888 грн, при 25% — 58 240 грн, при 20% — 46 592 грн, при 15% — 34 944 грн, при 10% — 23 296 грн, при 5% — 11 648 грн.
Це ще один доказ того, що фраза виплата за поранення під час війни без уточнення юридично неточна. Іноді людина має право не на інвалідність, а саме на відсоток втрати працездатності. І якщо цей механізм пропустити, можна взагалі не подати документи на виплату, хоча право на неї є.
Окремо довідник МОУ наголошує, що право на допомогу у разі часткової втрати працездатності мають військовослужбовці або особи, звільнені з військової служби, які отримали поранення, травму, контузію, каліцтво або захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби, а для звільнених осіб є важлива умова: ступінь втрати працездатності має бути встановлено протягом року після звільнення.
Хто подає документи і куди звертатися
Офіційний довідник МОУ описує базовий маршрут так: військовослужбовець подає заяву за місцем проходження служби, а особа, звільнена з військової служби, — до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Далі військова частина або ТЦК та СП надсилають документи до Міністерства оборони, комісія МОУ приймає рішення, а після цього кошти перераховуються отримувачу.
Ця процедура важлива тим, що вона пояснює, де найчастіше “зависає” справа. Проблема може виникнути не тільки в МОУ, а ще на етапі самої військової частини або ТЦК та СП, які неповно сформували пакет документів. Саме тому варто зберігати копії всіх поданих заяв і, за можливості, підтвердження дати їх подання.
Які документи зазвичай потрібні
Конкретний перелік залежить від того, про яку саме виплату йдеться, але базово у справах про одноразову допомогу після поранення значення мають: заява, медичні документи про поранення і лікування, висновки ВЛК, документи про причинний зв’язок ушкодження з виконанням обов’язків військової служби або захистом Батьківщини, витяг з рішення ЕКОПФО або довідка МСЕК про інвалідність чи відсоток втрати працездатності, а також банківські реквізити для виплати. Сам довідник МОУ прямо вказує, що заява подається разом з іншими документами відповідно до переліку, а рішення приймає комісія МОУ.
Найслабше місце в таких справах — не відсутність самого факту поранення, а неправильно оформлений причинний зв’язок. Якщо поранення документально не “прив’язане” до виконання обов’язків військової служби або захисту Батьківщини, сума може бути меншою, або ж з’являється ризик відмови чи затягування. Саме тому в багатьох випадках юридична допомога потрібна ще до подання пакета документів, а не після відмови.
Строки і важливі обмеження
Довідник МОУ прямо зазначає, що строк для реалізації права на одноразову допомогу при встановленні інвалідності становить три роки з дня виникнення такого права. День виникнення права — це дата, зазначена у витягу з рішення ЕКОПФО або у довідці МСЕК. Аналогічно право на допомогу при частковій втраті працездатності теж прив’язане до дати відповідного рішення.
Є й інші важливі часові межі. Для осіб, звільнених зі служби, законодавство і роз’яснення МОУ ставлять умови щодо строків встановлення інвалідності або втрати працездатності після звільнення. Тому після демобілізації або звільнення не варто відкладати медичне оформлення, якщо наслідки поранення залишилися. Запізнення тут може напряму вплинути на право на виплату.
Коли можуть відмовити або занизити виплату
Найчастіше проблеми виникають у трьох випадках. Перший — пакет документів неповний. Другий — ВЛК або інші документи неправильно визначили причинний зв’язок поранення. Третій — людина звернулася вже після спливу важливих строків або не довела потрібний медичний результат, наприклад інвалідність чи відсоток втрати працездатності. У таких ситуаціях сперечатися “по телефону” або усно майже марно. Потрібна письмова фіксація проблеми і перевірка всього пакета документів.
Окрема складність полягає в тому, що запит виплата за тяжке поранення звучить просто, але в документах має значення не сама побутова оцінка “тяжке”, а те, що саме встановили медичні та службові документи. Якщо військовий проходить лікування, це одна підстава для грошей. Якщо встановлено інвалідність — інша. Якщо лише відсоток втрати працездатності — третя. Юридично результат залежить не від слова, а від оформленого статусу.
Що робити, якщо гроші не нарахували
Насамперед треба з’ясувати, яка саме виплата не оформлена: 100 000 під час лікування, одноразова допомога при інвалідності чи допомога за часткову втрату працездатності. Далі потрібно підняти весь пакет документів і подивитися, де саме сталася зупинка: у військовій частині, ТЦК та СП чи на рівні комісії МОУ. Без цього складно правильно сформулювати звернення.
Після цього все варто переводити в письмову площину: рапорт, заява, запит про стан розгляду, вимога повідомити, яких документів бракує, або вимога надати копію рішення. Якщо проблема пов’язана з неправильним медичним формулюванням, паралельно доводиться працювати з військово-лікарськими документами. Саме тут часто стає в пригоді матеріал про оскарження рішення ВЛК.
Потрібна допомога? Запишіться на консультацію
Якщо потрібно оформити виплати за поранення військовому, перевірити правильність документів, домогтися нарахування 100 000 під час лікування або підготувати пакет на одноразову допомогу після інвалідності чи втрати працездатності, юристи «Центру Правової Допомоги» допоможуть розібратися з процедурою та підготувати звернення. Для цього можна звернутися на сторінку послуги виплати за поранення.
FAQ
Яка виплата за тяжке поранення у 2026 році?
Єдиної фіксованої суми “за тяжке поранення” немає. Залежно від ситуації це може бути 100 000 грн на місяць за час лікування після поранення, одноразова допомога при інвалідності або виплата за відсоток втрати працездатності без інвалідності.
Чи платять 100 000 під час лікування після поранення?
Так. Офіційний довідник МОУ за 2026 рік прямо вказує 100 000 грн на місяць за час лікування після поранення.
Скільки платять, якщо після поранення встановили інвалідність?
Для військовослужбовців, крім строкової служби, якщо інвалідність пов’язана з виконанням обов’язків військової служби або захистом Батьківщини, у 2026 році суми становлять: I група — 1 331 200 грн, II група — 998 400 грн, III група — 832 000 грн.
Чи є виплата, якщо інвалідність не встановили?
Так. Якщо встановлено відсоток втрати працездатності без інвалідності, теж передбачена одноразова допомога. Її розмір залежить від визначеного відсотка втрати працездатності.
Куди подавати документи на одноразову допомогу?
Військовослужбовець подає заяву за місцем проходження служби, а звільнена зі служби особа — до ТЦК та СП. Далі документи направляються до МОУ, де рішення приймає комісія.
