Юридична практика

Безкоштовна консультація юриста - тепер це можливо. Наша компанія пропонує своїм клієнтам допомогу у вирішенні проблеми будь-якої складності, в усіх галузях права.

Індивідуальний підхід до кожного гарантує економію Вашого часу та коштів.

Як отримати безкоштовну консультацію юриста?

  • Заповніть просту форму, опишіть Ваше питання, та залиште свій контактний номер телефону. Якщо Вам складно сформулювати суть Вашої проблеми, напишіть просто слово "консультація".
  • Ваше звернення потрапляє в чергу для опрацювання. Очікуйте телефонного дзвінка найближчим часом.
  • Якщо Ваше питання термінове - телефонуйте самостійно за номером +38 067 996 42 60
Запитайте юриста онлайн!
Напишіть Ваше ім'я та номер телефону. Отримайте безкоштовну консультацію профільного юриста.
Ваше імя*
Ваш телефон*
Оберіть регіон*

При відправлені форми, Ви даєте згоду на опрацювання своїх персональних даних згідно з політикою конфіденційності.

Безкоштовна консультація
Оплачуйте за конкретні дії, а не за розмови. Отримайте безкоштовну консультацію юриста.
Вузькопрофільні спеціалісти
Юристи з усіх галузей права. Досвід експертів понад 10 років у юридичній сфері.
Обирайте кращих
Команда юристів проконсультувала понад 19800 клієнтів. 80% позитивний результат.

Більше відгуків на нашому YouTube каналі. Переходь та перевір.

Підписуйся на наш Телеграм канал. Будь в курсі останніх новин.

Готові вирішити Вашу проблему?

Напишіть Ваше ім'я та номер телефону. Отримайте безкоштовну консультацію профільного юриста.
Ваше імя*
Ваш телефон*
Оберіть регіон*
При відправлені форми, Ви даєте згоду на опрацювання своїх персональних даних згідно з політикою конфіденційності.

Наші переваги

Великий практичний досвід у супроводі фізичних та юридичних осіб, дає можливість надавати якісні юридичні послуги в режимі онлайн - цілодобово 24/7

Уся інформація клієнтів конфіденційна, а кожне питання аналізується.

Досвідчені спеціалісти
Юристи з досвідом роботи у державних установах, які знають як вирішити вашу проблему.
Юрист на звязку 24/7
Спеціаліст завжди готовий прийняти Ваш дзвінок. Надати консультацію та допомогти Вам у вирішені Вашого питання.
Комфортне розташування
Київ, 7хв від м.Олімпійська
Харків, 6хв від м.Університет
Черкаси, 3хв від ТЦ "Любава"
Дніпро, 2хв від ЦУМ
Юристи "Центру правової допомоги"
Ваші інтереси під захистом кращих фахівців у сфері права
ПОДОПРИГОЛОВ ВІКТОР ЄВГЕНОВИЧ
Адвокат. Юридичний стаж - 15 років
Консультації юридичних і фізичних осіб з правових питань; правовий аналіз і розробка договорів; складання процесуальних документів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах; представлення інтересів юридичних і фізичних осіб в судах усіх інстанцій, в правоохоронних органах, в державних органах, організаціях і установах у цивільних, господарських, адміністративних справах.
ІВАНОВ ВАЛЕНТИН ВЯЧЕСЛАВОВИЧ
Адвокат. Юридичний стаж - 21 рік
   Представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах; абонентське юридичне обслуговування (супровід) юридичних осіб; виїзд адвоката на обшуки, арешти майна, допити та інші слідчі дії; захист у кримінальних справах; представництво та захист в справах про адміністративні правопорушення; представництво інтересів фізичних та юридичних осіб в судах всіх інстанцій; сімейні спори; підготовка документів, складання та подача скарг до Європейського суду з прав людини.
КРАНЦ КАТЕРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
Адвокатеса. Юридичний стаж - 11 років
   Господарське, корпоративне, реєстрація ФОП, ТОВ, ГО (складання будь-яких корпоративних документів підприємства на всіх стадіях його існування); цивільне, сімейне, спадкове, земельне право. Складання позовних заяв, скарг, відзивів, пояснень; представлення інтересів фізичних та юридичних осіб у державних установах і організаціях, судах.
САПОНОВ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ
Адвокат. Юридичний стаж - 31 рік
   Представництво і захист фізичних та юридичних осіб в поліції, прокуратурі, суді, НАБУ, СБУ; юридичне обслуговування діяльності підприємства; ведення претензійно-позовної роботи; контроль за веденням трудових книжок, розробка проектів наказів, вирішення трудових спорів; складання аналітичних інформативних листів з питань застосування чинних правових норм; розробка проектів для отримання коштів грантів НУО.
ОРОПАЙ ОЛЕКСІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ
Адвокат. Юридичний стаж - 25 років
   Кримінальне право та процес, дорожньо-транспортні пригоди, адміністративне право, сімейне та трудове право, претензійно-позовна діяльність, представництво інтересів фізичних та юридичних осіб в правоохоронних органах, державних установах і організаціях та судах, тощо.
МАРЧЕНКО АЛЬОНА ВАЛЕРІЇВНА
Адвокатеса. Юридичний стаж - 13 років
   Робота з боржниками й ДВС; проведення кредитного аналізу; юридичне обслуговування діяльності підприємства; складання та правова експертиза договорів; представлення інтересів компанії перед контрагентами, державними, контрольними органами; консультації з питань цивільного, адміністративного, господарського права фізичних та юридичних осіб; представлення інтересів фізичних та юридичних осіб перед фізичними, юридичними особами, державними органами.
МОРОЗОВ ВЛАДИСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Юрист. Юридичний стаж - 4 роки
   Представництво інтересів фізичних осіб в мікрофінансових організаціях, банківських установах, медіація з приводу врегулювання кредитних заборгованостей. Підготовка всіх процесуальних документів в даній галузі (заяв, скарг).
БОНДАРЕНКО ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ
Адвокат. Юридичний стаж - 21 рік
   Захист інтересів підприємств, організацій та установ усіх форм власності, а також фізичних осіб у галузях господарського, цивільного, податкового, трудового, сімейного права, у тому числі розв'язання питань щодо укладення, виконання, розірвання, визнання недійсними та дійсними господарських та цивільних договорів, стягнення дебіторської заборгованості, банкрутство та ліквідація підприємств, трудові спори, сімейні спори (розлучення та поділ майна, стягнення аліментів).
Центр правової допомоги Київ
Центр правової допомоги м.Київ

Спеціалісти "Центру правової допомоги" професійно займаються вирішенням юридичних питань понад 10 років. Експертне знання Законодавства України та широка юридична практика дозволяють нашим юристам та адвокатам досягати позитивного результату, навіть у найскладніших випадках.

Великий практичний досвід у супроводі фізичних та юридичних осіб, дає можливість надавати якісні юридичні послуги в режимі онлайн - цілодобово 24/7

Зіштовхнувшись із законом сам на сам, більшість громадян плутаються у переплетінні законів, норм та правок до них. Саме тому, щоб уникнути плутанини та марної витрати часу, рекомендуємо Вам звернутись у ЦПД.

Юридичну консультацію надаємо абсолютно безкоштовно за номером телефону або в офісі компанії. Подальші дії, для вирішення питання, надаються на платній основі згідно з кошторисом "Центру правової допомоги". Юристи та Адвокати нашої компанії мають великий практичний досвід у сфері юриспруденції. У Вас є можливість отримати консультацію у будь-якій сфері права.

Практика юристів та адвокатів "Центру правової допомоги"

Щоб забути про існування цілого ряду правових проблем, необхідний сумлінний та досвідчений адвокат. Знайти професіонала, який допоможе у скрутній ситуації буває не так просто. Адвокати та юристи "Центру правової допомоги" мають практичний досвід участі, в якості захисника, у великій кількості справ та проваджень. Практика та досвід дозволяє спеціалісту вирішувати більшість проблем з якими зіштовхується клієнт.


Якщо Вам необхідні послуги адвоката чи юриста, що спеціалізується на кримінальних, адміністративних, міграційних, банківських справах - Ви звернулися у правильне місце.


Юристи "Центру правової допомоги" допоможуть Вам у справах з економічного, трудового, кримінального, міжнародного, цивільного, адміністративного права

Пенсійні справи

Оскарження дій Пенсійного фонду України по зменшенню розміру призначеної пенсії
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов про зобов'язання вчинити дії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволено повністю. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


м. Київ

22 листопада 2019 року № 640/18320/18


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :


ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :


Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко
Переплата коштів за період з 26.09.2011 року по 30.06.2017 року у сумі 101684.77 грн Пенсійним Фондон України

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до юридичної компанії з проханням вирішити питання з Пенсійним фондом України стосовно повернення грошові кошти у зв’язку з тим, що йому нібито здійснювалась переплата за період з 26.09.2011 року по 30.06.2017 у сумі 101684,77 грн.

У відповідь на вищевказану вимогу до Пенсійного фонду України був направлений лист у якому було зазначено про неправомірність дій Пенсійного фонду України щодо вимоги про повернення грошових коштів за період з 26.09.2011 року по 30.06.2017 у сумі 101684,77 грн.

Незважаючи на викладені у листі обставини Пенсійний фонд України прийняв рішення від 03.07.2017 року про утримання переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно, до повного погашення, починаючи з 01.07.2017 року.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після ознайомлення з документами, які були надані клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Солом’янського районного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення Пенсійного фонду України про утримання переплати до пенсії.

Протягом часу розгляду справи адвокатом було підготовлено та подано до суду відповіді на відзиви представників Пенсійного фонду, які категорично не погоджувалися визнати рішення Пенсійного фонду України про утримання переплати до пенсії протиправним.

РЕЗУЛЬТАТ


Постановою Солом’янському районного суду м. Києва адміністративний позов клієнта до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) (м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920) про визнання протиправним та скасування рішення — задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про утримання надміру виплачених сум пенсії з клієнта за період з 26 вересня 2011 року по 30 червня 2017 року в сумі 101684 гривні 77 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь клієнта 640 гривень судового збору.

Справа № 760/23242/17
2-а-430/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


25 травня 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:


ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування рішення.

Свої вимоги мотивував тим, що листом № 1785/5 від 21 червня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року, запропонувало йому повернути переплату пенсії за період з 26 вересня 2011 року по 30 червня 2017 року в сумі 101684 гривні 77 копійок.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року задоволено касаційну скаргу ТДВ «Укренергопром» та залишено в силі постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року.

Проте, у зазначеній ухвалі не вказано про повернення будь-яких коштів на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії.

03 липня 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва прийняло рішенням № 740, яким постановлено утримувати з нього переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно до повного погашення, починаючи з 01 липня 2017 року.

Вважає рішення незаконним та таким, що порушує його права.15:21
Просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 03 липня 2017 року № 740.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року скасовано та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2017 року задоволено касаційну скаргу ТДВ «Укренергопром» та залишено в силі постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2012 року.

Рішенням Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 липня 2017 року № 740 постановлено утримати переплату пенсії в розмірі 101684 гривні 77 копійок шляхом стягнення з ОСОБА_1 20 % пенсії щомісячно до повного погашення, починаючи з 01 серпня 2017 року (а.с. 7).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Цією статтею Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено дві умови, за яких пенсіонером повертаються суми пенсій, виплачених надміру, а саме: внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Разом з тим, пенсія позивачу була призначена та певний період виплачувалась згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року.

Зловживань з боку ОСОБА_1 чи подання страхувальником недостовірних даних судом не встановлено.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

За таких обставин, стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає 640 гривень судового збору.

Керуючись ст. 1215 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 263 КАС України, суд, -

у х в а л и в:


Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва) (м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.15:21
Визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03 липня 2017 року № 740 про утримання надміру виплачених сум пенсії з ОСОБА_1 за період з 26 вересня 2011 року по 30 червня 2017 року в сумі 101684 гривні 77 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 640 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Правова допомога у питанні пенсійних виплат військовослужбовцю

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про надання правової допомоги у питанні, пов’язаному з пенсійними виплатами. Клієнт є колишнім військовослужбовцем, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Як повідомив Клієнт, починаючи з 01 січня 2018 року розмір його пенсії за вислугу років було зменшено з 83% до 70% суми місячного грошового забезпечення. Попередньо Клієнт намагався захистити свої порушені права самостійно, проте на даний час вирішив залучити до вирішення проблеми професійного адвоката.


НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Наш адвокат зустрівся з Клієнтом та провів первинне ознайомлення з наданими Клієнтом документами, що стосуються справи. Після чого з Клієнтом було укладено договір про надання правової допомоги щодо складення в інтересах Клієнта відповідного адміністративного позову до Окружного адміністративного суду міста Києва, з подальшим представництвом Клієнта при розгляді адміністративної справи у зазначеному суді.

Нашим адвокатом було складено в інтересах Клієнта та подано до суду обгрунтований адміністративний позов, в якому було докладно висвітлено обставини порушень прав Клієнта на відповідні пенсійні виплати, з посиланням на відповідні норми нормативних актів чинного законодавства України, що були та є чинними у різні періоди часу, а також на відповідні правові висновки Верховного Суду із зазначеного питання. Аргументів на спростування висновків нашого адвоката у органу Пенсійного фонду не було.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва складений нашим адвокатом адміністративний позов Клієнта було задоволено в повноиу обсязі, в тому числі Клієнту відшкодовано сплачений судовий збір. Судом визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення Клієнту встановленого розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії, а також зобов`язано за період з 01 січня 2018 року: встановити, провести перерахунок та виплатити Клієнту виходячи з розрахунку - 83% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Справа № 640/3230/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


14 квітня 2020 року м. Київ № 640/3230/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:


ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року при перерахунку ОСОБА_1 основного розміру призначеної пенсії з 83% до 70% суми місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2018 року виходячи з 83% суми грошового забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно зменшив основний розмір пенсії позивача з 83% до 70 % суми грошового забезпечення.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив не подано.15:27
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Розмір пенсії позивача станом на 01.12.2017 було обчислено з розрахунку 83% сум грошового забезпечення за 31 рік вислуги.

З 01.01.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві здійснено позивачу перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам" виходячи з основного розміру пенсії 70% грошового забезпечення за посадою позивача, відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився перерахунок пенсії.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо приведення у відповідність розміру його пенсії, виходячи з 83% грошового забезпечення, яке було встановлено при призначенні пенсії.

Листом від 16.12.2019 № 303530/02/М-14768 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, наводячи правові підстави проведення перерахунку пенсії в 2018 року, фактично відмовило у задоволенні вимог, викладених у заяві позивача.

Вважаючи таке зменшення розміру відсотка суми грошового забезпечення позивача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку з 01.01.2018.

Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.15:27
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідач повинен був застосувати норми частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення, яке враховано при обчисленні пенсії.

Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Крім того, в рішенні від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, а отже набрало законної сили 05.03.2019.

Разом з тим, суд зазначає, що скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не впливає на результат розгляду цієї даної справи по суті, оскільки алгоритм дій державних органів під час проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачений у постанові Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, не змінився у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.

З урахуванням викладеного суд, дійшов висновку, що відповідач при проведенні перерахунку суми пенсії позивача протиправно застосував до зміненого (збільшеного) розміру грошового забезпечення коефіцієнт 70% замість 83%.15:27
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача відносно зменшення розміру пенсії у відсотковому значенні із зобов`язанням встановити, перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі відсоткового значення - 83% від сум відповідного грошового забезпечення (з урахуванням вже виплачених сум) та провести перерахунок у відсотковому значенні з 01.01.2018.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсію у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням, суд розцінює вказану вимогу як клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.15:27
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:


1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення ОСОБА_1 встановленого розміру пенсії з 83% до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за період з 01 січня 2018 року: встановити, провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію виходячи з розрахунку - 83% відповідного грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

4. Судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, б. 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян

Житлові справи

Визнання права власності на самочинне будівництво

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво. Обґрунтовував свою позицію тим, на праві приватної власності йому належить земельна ділянка На цій земельній ділянці клієнтом самовільно побудовано будинок площею 144,5 кв.м., який після узгодження з відповідними службами був обладнаний під магазин-кафе.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на самочинне будівництво.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні.

Відповідач направив суду лист в якому просив розглянути справу без представника сільської ради, проти позову не заперечує.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено повністю, визнано право власності на магазин-кафе. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1347/07

РІШЕННЯ

Іменем України


25.04.2007 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Усатова Д.Д. при секретарі Смик М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Софіївсько - Борщагівської сільської ради про визнання права власності на самочинне будівництво,

ВСТАНОВИВ:


В березні 2007 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, пояснюючи це тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці позивачкою самовільно побудовано будинок площею 144,5 кв.м., який після узгодження з відповідними службами обладнала під магазин-кафе. Згідно Державного акту від 03.07.2001 року земельна ділянка була надана у власність позивачці.

Згідно висновків відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА та Києво-Святошинської СЕС будівництво проведено без порушення будівельних, противопожежних та санітарних норм і його можливо узаконити. Позивачкою сплачено адміністративний штраф за самовільне будівництво. Згідно ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка їй була виділена в передбаченому законом порядку.

Просила визнати за нею право власності на самочинно побудований магазин-кафе, по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач направив суду лист в якому просить розглянути справу без представника сільської ради, проти позову не заперечує.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці позивачкою самовільно побудовано будинок площею 144,5 кв.м., який після узгодження з відповідними службами обладнала під магазин-кафе. Згідно Державного акту від 03.07.2001 року земельна ділянка була надана у власність позивачці.

Згідно висновків відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА та Києво-Святошинської СЕС будівництво проведено без порушення будівельних, противопожежних та санітарних норм і його можливо узаконити. Позивачкою сплачено адміністративний штраф за самовільне будівництво. Згідно ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, яка їй була виділена в передбаченому законом порядку.

Наведені обставини підтверджуються всіма зібраними в справі доказами в їх сукупності та не були оспорені сторонами в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 373-376, 1220 - 1222, 1269, п.4 ст. 1268 ЦК України, ст.ст. 15, 130, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:


Позов задовольнити повністю.15:18
Визнати за ОСОБА_1 право власності на магазин-кафе, розташований по АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання до Апеляційного суду Київської області апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Усатов Д.Д.

Набуття права власності на 1/2 частину квартири, в якій проживає клієнт

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовував свою позицію тим, що Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на спадкове майно.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, тому суд вирішив провести заочний розгляд справи.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1216/07

РІШЕННЯ

Іменем України


23.04.2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коцюрби М.П. при секретарі Одноволик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Музичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:


В лютому 2007 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , який згідно заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем на день смерті.

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Просять визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день слухання справи повідомлений тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , який згідно

заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за заповітом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Судом встановлено, що позивач позивачі прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем в спадковому будинку на день смерті спадкодавця.

При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 549, 534 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 208, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:


Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Коцюрба М.П.

Банківські справи

Складення обгрунтованих заперечень на позовну заяву АТ КБ "ПриватБанк"

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про надання правової допомоги щодо складення обгрунтованих заперечень на позовну заяву АТ КБ „Приватбанк”, подану банком до Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення з Клієнта кредитної заборгованості в розмірі 72 285,55 грн.

Як зазначив Клієнт, він взяв кредит у „Приватбанку” у 2015 році в сумі всього 2 тисячі гривень, проте за цей період часу борг Клієнта перед банком зріс більш як у 35 разів. Бажаним для Клієнта результатом врегулювання правовідносин з „Приватбанком” було б зменшення суми його боргу на 50 відсотків.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом з нашим адвокатом та проведення ознайомлення з матеріалами позовної заяви та доданими доказами, було складено передано Клієнту обгрунтовані письмові пояснення, що надалі було приєднано до матеріалів цивільної справи. У зазначених письмових поясненнях було звернуто увагу суду на порушення банком вимог Закону України „Про захист прав споживачів”, а також на відповідну практику Верховного Суду України та нового Верховного Суду, передусім на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), що є обов’язковою для судів всіх інстанцій при розгляді відповідних цивільних справ. Переконлива професійна аргументація нашого адвоката не була спростована банком, а тому судом було ухвалене рішення, що відповідало очікуванням Клієнта.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва позов банку було задоволено частково, кредитні зобов`язання Клієнта перед АТ КБ „Приватбанк” було зменшено вдвічі, з урахуванням аргументації, викладеної нашим адвокатом у письмових поясненнях, поданих Клієнтом до суду. Зазначене судове рішення цілком виправдало очікування Клієнта від результату отриманої від нашого адвоката правової допомоги.

Справа № 752/21780/19
Провадження № 2/752/3040/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


22 січня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:


у жовтні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 72 285,55 грн., а також судових витрат.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного шляхом підписання заяви договору про надання банківських послуг б/н від 22.05.2015 року банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за ним в установлені в ньому терміни і порядку та сплачувати банку нараховані проценти та комісію в розмірах, визначених у договорі.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, однак, ОСОБА_1 , в свою чергу, умови договору належним чином не виконує, грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору не сплачує.

Тому, просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості договором про надання банківських послуг б/н від 22.05.2015 року в розмірі 72 285,55 грн., а також судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Ухвалою від 21.10.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін на 22.01.2020 року (а.с. 42-43).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Позивач подав до заяву те, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, що 22.05.2015 року між сторонами було укладено кредитний договір у вигляді Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За даною заявою Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписана ОСОБА_1 заява, що фактично є кредитним договором, підтверджує те, що він погодився на умови, викладені в заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Станом на 17.09.2019 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у 72 285,55 грн., з яких: 36 006,67 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16 593,11 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 15 067,41 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 700,00 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3 418,36 грн. - штраф (процентна складова).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.15:12
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, а Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Однак, такі доводи позивача з огляду на зміст наявної у матеріалах копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» не знаходять свого підтвердження в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Зазначення відповідача у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з Умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

На виконання вимог ст. 81 ЦПК України позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані суду Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 року (справа № 6-2320цс16).

Окрім того, з наданої позивачем копії такої заяви неможливо встановити, коли і яка кредитна картка була видана відповідачу, який кредитний ліміт платіжної карти, котру отримав відповідач після підписання цієї анкети-заяви, розмір процентів, встановлений за користування кредитом. Звідси, суд був позбавлений можливості перевірити, на якій підставі відповідач отримував кошти, вказані банком у розрахунку заборгованості, та на яких умовах і за якими тарифами повинно було здійснюватись обслуговування карткового рахунку відповідача.

При цьому, суд вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.15:12
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами (а.с. 4-7).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України про те, що саме Витяг з Умов та правил, що містяться на аркушах справи №№ 10-24, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, приймаючи до уваги те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Тому, суд не знаходить підстав для задоволення позову банку в частині стягнення на його користь з ОСОБА_1 16 593,11 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 15 067,41 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов`язання; 700,00 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 3 418,36 грн. - штраф (процентна складова).

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 22.05.2015 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання вбудь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «Приватбанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.15:12
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.09.2019 року за тілом кредиту становить 36 006,67 грн.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

Вказане відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростовано.

Кредитний договір недійсним в установленому законом порядку не визнаний.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, слід задовольнити частково.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:


позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 22.05.2015 року станом на 17.09.2019 року в сумі 36 066,67 грн. (тридцять шість тисяч шістдесят шість гривень 67 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2020 року.

Суддя В.С. Хоменко

Зняття арешту

Визнання права власності на автомобіль та зняття арешту із транспортного засобу

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Обґрунтовував свою позицію тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) батька дитини щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2017 року та до досягнення дитиною повноліття. На даний час батько дитини переоформився на роботі та почав офіційно отримувати лише мінімальну заробітну плату, у зв`язку з чим зменшився і розмір аліментів, будь якої іншої допомоги на утримання дитини не надає, також не бере участь у додаткових витратах на дитину, тому Клієнт хоче змінити розмір аліментів і визначити його у твердій грошовій сумі. Зазначеного розміру аліментів в частини всіх видів заробітку (доходу) не достатньо для утримання сина, його повноцінного духовного та фізичного розвитку.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Оболонського районного суду м. Києва позов про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві. Відповідач в судовому засіданні проти наданого позову не заперечив, позовні вимоги визнав.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Оболонського районного суду м. Києва позов про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

05.12.2019 Справа № 756/3285/19

Справа ун. № 756/3285/19

пр.№2/756/3617/19


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ




05 грудня 2019року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді- Луценко О.М.,
при секретарі - Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:


Позивачка звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року стягнуто на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2017 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття. На даний час відповідач переоформився на роботі та почав офіційно отримувати лише мінімальну заробітну плату, у зв`язку з чим зменшився і розмір аліментів, будь якої іншої допомоги на утримання дитини не надає, також не бере участь у додаткових витратах на дитину, тому просить змінити розмір аліментів і визначити його у твердій грошовій сумі. Зазначеного розміру аліментів в частини всіх видів заробітку (доходу) не достатньо для утримання сина, його повноцінного духовного та фізичного розвитку, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд постановити рішення. яким позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти наданого позову не заперечив, позовні вимоги визнав.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року стягнуто на ОСОБА_1 користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2017 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення(ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК Українивідносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).00:04
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількист.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, враховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, вважає що є підстави для задоволення позовних вимог та зміну способу та розміру стягнення визначених раніше судом аліментів, а саме до 2500,00грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Згідно п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ :


Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначений судовим наказом Оболонського районного суду м. Києва від 29.11.2017року про стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.11.2017 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття та стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500,00гривень, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Суддя: О.М. Луценко

Страхові справи

Стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Чоловік та дружина звернулися до нашого адвоката з проханням про подання позову до страхової компанії про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування. Обґрунтували свою позицію тим, що чоловік, водій транспортного засобу являється постраждалим внаслідок ДТП, провадження відносно якого закрито Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018, за відсутністю складу правопорушення. Проте страхова компанія не бажає відшкодовувати страхову виплату йому як власнику автомобіля та його дружині як співвласнику та вигодонабувачу за Договором добровільного страхування (КАСКО), мотивуючи це тим, що водій перебував у стані алкогольного сп’яніння.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтами, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Деснянського районного суду м. Києва позов про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування.

Протягом часу розгляду справи адвокатом було підготовлено та подано до суду відповіді на відзиви представників страхової компанії, які категорично не погоджувалися визнавати право Клієнта на відшкодування.

У судових засіданнях адвокат, який являвся представником дружини, як позивача та чоловіка, як третьої особи на стороні позивача, позовні вимоги підтримувала та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник страхової компанії в судових засіданнях заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на докази які містяться в відзиві та в додатках до нього, просила суд відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Деснянського районного суду м. Києва позов Клієнтів задоволено в повному обсязі, ухвалено стягнути зі страхової компанії на користь Клієнтів страхову виплату внаслідок настання страхового випадку.

Номер провадження 2/754/3942/19

Справа №754/143/19

РІШЕННЯ

Іменем України


29 листопада 2019 року м. Київ
Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.
за участю представника позивача та третьої особи - адвоката Смик Д.П.
за участю представника відповідача - адвоката Гудз Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування, -

ВСТАНОВИВ:


Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 10.01.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.15:13
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23.05.2018 по вулиці Закревського в місті Києві сталося ДТП, в наслідок чого зазнав пошкоджень транспортний засіб марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та транспортний засіб марки «Daewoo Nubia», яким керував ОСОБА_4 . Транспортний засіб марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-17-01061 від 28.12.2017 (КАСКО), за яким страховиком є відповідач ПАТ "СК "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА", страхувальником - співвласник транспортного засобу ОСОБА_2 , а вигодонабувачем - власник транспортного засобу ОСОБА_1 . Також було складено протокол про адміністративне правопорушення серія БД 045080 від 23.05.2018, згідно якого, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. У зв`язку з ДТП, ОСОБА_2 невідкладно, повідомив про обставини ДТП свою дружину ОСОБА_1 , співвласника транспортного засобу та вигодонабувача за Договором добровільного страхування (КАСКО), про обставини ДТП а також, попросив повідомити страхову компанію, оскільки сам перебував в стресовому стані від отриманих травм. ОСОБА_1 повідомила страхову компанію АТ «СК «АХА Страхування» про ДТП та обставини справи. AT «СК «АХА Страхування» на вимогу позивача надали Звіт про оцінку вартість (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 11.06.2018. Згідно даного звіту вартість відновлювального ремонту складає 206576,58грн, оскільки відновлювальний ремонт є недоцільним, вартість матеріального збитку, завданими власнику автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 становить 195300,00грн. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018, провадження відносно ОСОБА_2 було закрито, у зв`язку з відсутності складу правопорушення. Тому, 26.07.2018 ОСОБА_2 , отримавши підтвердження відсутності у своїх діяннях правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, невідкладно звернувся до страхової компанії із заявою про виплату відшкодування. Але у відповідь отримав лист № 03/6921 від 22.11.2018 від ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА», відповідно до якого страховик відмовляє страхувальнику у виплаті страхового відшкодування мотивуючи тим, що ОСОБА_2 під час ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями відповідач порушив обов`язки за договором страхування та Закон України «Про страхування». У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 страхову виплату внаслідок страхового випадку в розмірі 190000,00грн.15:13
07.02.2019 до суду надійшов відзив від представника позивача ОСОБА_7 відповідно до яких зазначено, що не погоджуються з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018, так як ОСОБА_2 під час ДТП був в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, чеком з приладу Drager Alcotest 6820, оскільки прилад використовувався під час дії Свідоцтва про реєстрацію та повірений у відповідності до технічного регламенту. А тому, відповідно до п.9.3.2 р.9 Договору страхування, страховик має право проводити розслідування з приводу перевірки наданої страхувальником інформації, що і було зроблено страховою компанією. Крім того, своїми діями страхувальник позбавив відповідача можливості подати необхідні докази до суду першої інстанції у адміністративній справі, оскільки, подав заяву про настання страхового випадку та страхового відшкодування страхувальником 26.07.2018, а розгляд справи про адміністративне правопорушення відбулося 11.07.2018. Також, відповідач подав заяву про страхове відшкодування 25.05.2018, а страхувальник звернувся до страховика з зазначеною вище заявою тільки 26.07.2018. Щодо тверджень позивача, що страхувальник телефонував до представника страхової компанії відразу після настання вищевказаної події, вказаний факт не може бути доказам, оскільки роздруківка надана позивачем не містить підпису та печаті. У зв`язку з викладеним вище представник відповідача ОСОБА_8 просить суд відмовити в повному обсязі, так як позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

13.03.2019 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 відповідно до якої зазначено, що відповідач у відзиві стверджує про наявну підставу відмови у виплаті, що спричинена пропуском строку подання заяви, посилаючись на п.10.5 Договору. Хоча п. 11.1, 10.14 цього договору встановлений інший порядок та строки подання заяви та документів. Страхувальник у своєму листі посилається на п. 11.1 розділу 11 Договору, згідно якого одним із документів, які необхідно надати страховику в разі настання страхового випадку є письмова заява про настання страхового випадку та виплата відшкодування. Згідно п. 10.14, документи передбачені розділом 11 Договору, в тому числі письмова заява про настання страхового випадку надаються страховику 90 календарних днів з моменту настання події чи моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких зазначений законодавством. Доказам телефонної розмови позивача та представника страхової компанії є роздруківка з печатками, відповідно до якої зазначено, що зазначений номер належить ОСОБА_8 , який є заступником Печерського управління продаж ПАТ «СК «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА».

Представник позивача – ОСОБА_7 в судових засіданнях підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судових засідання заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на докази які містяться в відзиві та в додатках до нього, просила суд відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи - адвокат Смик Д.В. в судових засіданнях підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.15:13
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їм правовідносини.

28.12.2017 між страхувальником Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та страхувальником (співвласник транспортного засобу) ОСОБА_2 і вигодонабувачем (власник транспортного засобу) ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-17-01061, а саме транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.2.2 договору, ДТП (страховий випадок) є подія, що сталася під час руху застрахованого та/або іншого ТЗ, внаслідок якої завдані пошкодження застрахованому ТЗ.

Згідно із п. 9.4.4 договору, страховик зобов`язаний виплатити у разі страхового випадку страхове відшкодування згідно умовами договору.

Відповідно до п. 9.5.2. договору, вигодонабувач має право на першочергове отримання страхового відшкодування.

Із пункту 5 договору, вбачається, що дійсна вартість ТЗ на дату укладання договору становить 190000,00грн; страхова сума КАСКО (ТЗ та ДО) становить 190000,00грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 045080 від 23.05.2018, ОСОБА_2 23.05.2018 о 00 годині 10 хвилин по вул. Закревського, 27/2 в м. Києві керував автомобілем «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» Alcotest 6820 в присутності двох свідків.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018 провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Крім того, судом установлено, що 23.05.2018 о 00 годині 10 хвилин по вулиці Закревського, 27/2 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна подія за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем марки «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 та водієм ОСОБА_4 , який керував автомобілем марки «Daewoo Nubira», державний номер НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.15:13
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 19.10.2018 провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строку для накладення адміністративного стягнення. Однак з мотивувальної частини постанови суду, встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 23.05.2018, сталася внаслідок виїзду водія автомобіля «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_1 на перехрестя на забороняючий рух червоний сигнал світлофора.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 18.07.2018 провадження по справі відносно ОСОБА_11 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

У відповідності з ч. 4 та ч.6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частина 1 статті 979 ЦК України, передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення зазначені в ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як судом установлено, позивачка ОСОБА_1 , 23.05.2018 звернулася до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» в телефонному режимі та повідомила, що сталося ДТП, що підтверджується роздруківкою - довідкова інформація про надання послуг, яка знаходиться в матеріалах справи.

Також судом установлено, що 26.07.2018 ОСОБА_2 після постановлення судом постанови від 11.07.2018 про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, звернувся із заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про виплату страхового відшкодування, відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-17-01061.

Однак, 22.11.2018 від ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» надійшов лист 03/6921, відповідно до якого страховик відмовляє страхувальнику у виплаті страхового відшкодування мотивуючи тим, що ОСОБА_2 під час ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння, також зазначили, що позивач пропустив строк подачі заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.15:13
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 989 ЦК України на страхувальника покладено обов`язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування» вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Кожне зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, що відповідає ст. 525 ЦК України.

Відповідно ст. 607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача, що за результатами проведення страхового розслідування Страховиком було встановлено, що ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп`яніння, а тому не можуть взяти до уваги постанову суду про відсутність складу адміністративного правопорушення і враховуючи, що страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про факт настання страхового випадку, вважають, що відсутні підстави для виплати страхового відшкодування, з таких підстав.

Відповідно до п.9.3.2. р.9 Договору страхування, страховик має право проводити страхове розслідування з приводу перевірки наданої страхувальником інформації і документів стосовно ТЗ, факту і обставин настання страхового випадку, розміру завданих збитків та виконання страхувальником обов`язків за договором, робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку.

Однак, згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Враховуючи, що Постанова Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018, оскаржувалась, але залишилась в силі та набрала законної сили. Таким чином набула статусу - обов`язкового для виконання.15:13
Крім того, суд вважає, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо повідомлення страхової компанії, та подав письмову заяву до страховика про настання вищевказаної події та виплату страхового відшкодування, після набрання законної сили Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 11.07.2018, якою встановлено, що ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Необхідні дії для підтвердження настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування були виконані, що відповідає п.10.14. договору страхування, документи, передбачені розділом 11 договору, в тому числі й письмова заява про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування (страхової виплати) надаються страховику не пізніші 90 календарних днів з моменту настання події чи моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких зазначений законодавством.

Також суд зауважує, що з листів від ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» ОСОБА_2 від 26.07.2018 та 01.08.2018, відсутні посилання про відмову у виплаті страхового відшкодування, саме з причин несвоєчасного подання письмової заяви про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування (страхової виплати).

Факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, в матеріалах справи містяться докази встановленого факту дорожньо-транспортної пригоди, яка підпадає під страховий випадок, тому сам по собі факт несвоєчасного повідомлення позивачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у договірних зобов`язаннях, враховуючи укладений між сторонами договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0107-17-01061 від 28.12.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1, становить 206 576,58 грн., однак відновлювальний ремонт є недоцільним, вартість матеріального збитку, завданими власнику автомобіля становить 195 300,00грн.

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, враховуючи, саме пункт 5 договору страхування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в розмірі 190 000,00грн.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на наведене, суд знаходить доведеним факт порушення належного позивача права та вважає обґрунтованими позовні вимоги, які підлягають задоволенню повністю.

Оскільки суд задовольняє позов, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2850грн.15:13
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про страхування», статтями 15, 525, 626, 629, 607, 979, 989, 991 ЦК України, статтями 2-14, 76-81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:


Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_2 про стягнення страхової виплати внаслідок страхового випадку за договором страхування - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 страхову виплату внаслідок страхового випадку в розмірі 190 000,00грн (сто дев`яносто тисяч гривень).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь держави судові витрати в розмірі 2 850 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вулиця І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2019.



Суддя В.В. Бабко

Сімейні справи

Стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовував свою позицію тим, що Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на спадкове майно.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, тому суд вирішив провести заочний розгляд справи.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1216/07

РІШЕННЯ

Іменем України


23.04.2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коцюрби М.П. при секретарі Одноволик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Музичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:


В лютому 2007 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , який згідно заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем на день смерті.

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Просять визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день слухання справи повідомлений тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , який згідно

заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за заповітом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Судом встановлено, що позивач позивачі прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем в спадковому будинку на день смерті спадкодавця.

При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 549, 534 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 208, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:


Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Коцюрба М.П.

Розірвання шлюбу із дружиною

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про розірвання шлюбу зі своєю дружиною. Обґрунтовував свою позицію тим, що більше п`яти останніх років вони з дружиною проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. З середини 2013 року Клієнт проживає на території Сполучених Штатах Америки і повертатись в Україну не збирається, а тому вважає, що примирення між ним та дружиною є неможливим, а збереження сім`ї суперечить його інтересам. Шлюб давно носить формальний характер і надання строку для примирення не виправить стан речей.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після проведення переговорів з Клієнтом, його консультації, узгодження правової позиції з його ініціативи та в його інтересах нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Шевченківського районного суду м. Києва позов про розірвання шлюбу.

В судовому засіданні задоволено клопотання адвоката та долучено до матеріалів справи клопотання Клієнта про те, що вказаний позов з його ініціативи та в його інтересах підготовлено та подано представником - адвокатом з яким укладено договір про надання правової допомоги від 21.12.2018 та уповноважено на представництво його інтересів. Адвокат в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснив, що збереження шлюбу не відповідає інтересам позивача який проживає тривалий час в США, з відповідачем не підтримує жодних відносин і не спілкується, намірів щодо збереження сім`ї не висловлював.

Відповідач в судовому засіданні не підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову. Зауважив, що у представника позивача не було об`єктивної можливості посвідчити копію свідоцтва про шлюб сторін, виникає сумнів щодо волевиявлення позивача у розірванні шлюбу, в позовній заяві взагалі відсутні підстави для розірвання шлюбу і відповідач бажає з’ясувати, чому у позивача виникло питання про розірвання шлюбу.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов Клієнта задоволено, шлюб розірвано.

Справа № 761/3682/19
Провадження № 2/761/3868/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


18 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Малашевського О.В.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :


представник позивача адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва суду із вказаним позовом про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що шлюб між сторонами укладено ІНФОРМАЦІЯ_6, у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, як зазначає позивач, спільне життя з відповідачем не склалося, так як більше п`яти останніх років вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. З середини 2013 року позивач проживає на території Сполучених Штатах Америки і повертатись в Україну не збирається, а тому вважає, що примирення між ним та відповідачем є неможливим, а збереження сім`ї суперечить інтересам позивача. Просить суд розірвати шлюб, питання щодо зміни прізвищ не ставиться.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 25.02.2019 задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва якою задоволено подання державного виконавця про оголошення розшуку боржника - ОСОБА_4

09.04.2019 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву в якій вона просить суд залишити позовну заяву без розгляду подану неуповноваженою особою без дотримання норм чинного законодавства.15:19
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2019 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову відмовлено.

В судовому засіданні 08.05.2019 задоволено клопотання представника позивача та долучено до матеріалів справи клопотання позивача ОСОБА_4 про те, що вказаний позов з його ініціативи та в його інтересах підготовлено та подано представником ОСОБА_1, з яким укладено договір про надання правової допомоги від 21.12.2018 та уповноважено на представництво його інтересів; копію довіреності; копію паспорту громадянина України; копію паспорту для виїзду за кордон.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі яке призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому просив розглядати справу за своєї відсутності (а. с. 50-51).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, пояснив, що збереження шлюбу не відповідає інтересам позивача який проживає тривалий час в США, з відповідачем не підтримує жодних відносин і не спілкується, намірів щодо збереження сім`ї не висловлював.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що не бачить з боку позивача підстав для розірвання шлюбу, зауважила, що дійсно в 2013 році вона дізналась, що чоловік виїхав до США, здійснювала спроби спілкування із ним, однак їй це не вдалось оскільки не було відомо місцезнаходження чоловіка. Пояснила, що хоче зберегти сім`ю і не виключає налагодження та відновлення подружніх відносин із позивачем.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні також просив відмовити в задоволенні позову. Зауважив, що у представника позивача не було об`єктивної можливості посвідчити копію свідоцтва про шлюб сторін, виникає сумнів щодо волевиявлення позивача у розірванні шлюбу, в позовній заяві взагалі відсутні підстави для розірвання шлюбу і відповідач ОСОБА_2 бажає вияснити чому у позивача виникло питання про розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем був зареєстрований 14.10.2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва про що зроблено актовий запис №1272 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.02.2007 року, сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя, зокрема, має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.15:20
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до тверджень представника позивача та відповідача ОСОБА_2 встановлено, що з 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . припинили не тільки проживати однією сім`єю, підтримувати подружні стосунки, вести спільне господарство, а і взагалі будь яке спілкування між собою. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, він за дорученням позивача і від його імені направляє відповідачу певну суму аліментів на утримання дитини сторін. Крім того, в судовому засіданні було повідомлено, що між вказаними сторонами існували судові спори які ініційовані ОСОБА_2 , зокрема, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно їх спільного сина, житловий спір.

Відтак, з матеріалів справи, та з встановлених судом обставин в судовому засіданні, суд не вбачав виявлення бажання у подружжя надання їм строку на примирення, враховуючи і те, що в судовому засіданні не було заявлено відповідних клопотань з цього приводу.

Як встановлено судом, подружнє життя між сторонами дійсно не склалося, тривалий час подружжя не проживає разом, фактично між ними припинені і шлюбні стосунки, і ведення спільного господарства і взагалі спілкування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, фактично поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони дійсного наміру не мають.

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За встановлених судом обставин, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, небажання сторін вживати заходи щодо примирення, й зокрема, те, що спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-5,11-13, 141, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 110, 112, 113 СК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 14.10.2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис №1272, - розірвати.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.15:20
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 26 вересня 2019 року.

Суддя: Пономаренко Н.В.

Встановлення факту народження дитини

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про встановлення факту народження дитини. Обґрунтовував свою позицію тим, що вони є батьками дитини чоловічої статі, народженої на тимчасово окупованій території України в м. Севастополь АР Крим. Отримати свідоцтво про народження у ВДРАЦС є неможливим, оскільки факт народження відбувся на тимчасово непідконтрольній органам влади України території, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятим органами ВРАЦСу для здійснення реєстрації народження. Єдиним документом, що підтверджує факт народження дитини- «медичне свідоцтво про народження № 180369 ». Встановлення факту народження дитини в судовому порядку необхідно заявникам для подальшої реєстрації цього факту у органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу, згідно чинного законодавства України.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Святошинського районного суду м. Києва позов про встановлення факту народження дитини.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні.

Сторони у судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Святошинського районного суду м. Києва позов Клієнта про встановлення факту народження дитини задоволено, встановлено факт народження дитини чоловічої статі, який народився в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, Україна. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


ун. № 759/4077/20
пр. № 2-о/759/391/20

14 квітня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бучанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:


Заявники звернулися до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту народження дитини. В обґрунтування вимог заявники посилаються на те, що вони є батьками дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в м. Севастополь АР Крим. Отримати свідоцтво про народження у ВДРАЦС є неможливим, оскільки факт народження відбувся на тимчасово непідконтрольній органам влади України території, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятим органами ВРАЦСу для здійснення реєстрації народження відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Єдиним документом, що підтверджує факт народження дитини- «медичне свідоцтво про народження № 180369 ». Встановлення факту народження дитини в судовому порядку необхідно заявникам для подальшої реєстрації цього факту у органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу, згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про проведення судового розгляду повідомлені належним чином, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши надані матеріали у їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.15:22
Досліджена судом сукупність доказів підтверджує наявність родинних стосунків між заявниками та дитиною ОСОБА_3 , а саме те, що заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою Російської Федерації, проте згідно посвідки НОМЕР_5 на постійне проживання в Україні починаючи із 08.02.2008 зареєстрована в м. Севастополь АР Крим, що згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із 2014 року по теперішній час є тимчасово окупованою територією України. ОСОБА_1 , має ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , тобто є платником податків України, відповідну картку якій було видано 11.03.2008 року. ОСОБА_2 , також громадянин Росіїської Федерації, був народжений в м.Севастополь. 15.07.2005 року уклав шлюб із ОСОБА_1 тепер ОСОБА_1 .

Так, згідно медичного свідоцтва про народження № 180369 від 05.02.2020, виданого міської лікарнею № 5 м. Севастополя, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі. Згідно свідоцтва про народження від 13.02.2020 року, невідповідного зразка, виданого відділом запису громадянського стану Гагарниського району м. Севастополя Управління ЗАГС м. Севастополя, ІНФОРМАЦІЯ_2 року зареєстровано народження ОСОБА_3 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, батками якого є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Російської Федерації та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Російської Федерації.

Однак, наразі здійснити державну реєстрацію народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості, оскільки наявні у заявника документи не достатні для підтвердження факту народження, оскільки видані органами, що не визнаються в Україні.

Як вбачається з відмови Бучанського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.02.2020 № 554/21.7-46 заявником для підтвердження факту народження пред`явлено документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відомості, що містяться в досліджених судом матеріалах узгоджуються із письмовими поясненнями заявника, даними інших оглянутих доказів, і з урахуванням цього суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 дійсно народився в м. Севастополь АР Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України. Згідно ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя, З" "Про міжнародне приватне право".

У відповідності з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Проте, як встановлено судом дитина була народженою на окупованій території, на якій органи влади України тимчасово не здійснюють свою діяльність, а визначені законодавством України медичні документи, що підтверджують факт народження дитини відсутні, у зв`язку з чим суд погоджується із заявниками, що такий факт може бути підтверджено лише в судовому порядку, відповідно і на підставі ст.ст. 315, 317 ЦПК України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 76-83, 264-265, 273, 315-319 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:15:22
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Бучанський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі, якою є: ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, Україна

- батько дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Російської Федерації,

- матір дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Російської Федерації.

Рішення суду є підставою для реєстрації факту народження в установленому законом порядку і підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: Коваль О.А.

Надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди її біологічного батька

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнтка звернулась до наших адвокатів з проханням допомогти у вирішенні питання про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди її біологічного батька. Обґрунтовувала подання позову тим, що дитині необхідне лікування, відпочинок та оздоровлення.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після дослідження всіх обставин справи наш адвокат дійшов висновку,що клієнтка вправі вимагати дозволу на виїзд зі своєю неповнолітньою дитиною за кордон і підстав для відмови у позові немає. Було розроблено та подано позов до Святошинського районного суду м. Києва, справу прийнято до розгляду. В судовому засіданні адвокат позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи, надавав усні пояснення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішення Святошинського районного суду м. Києва про задоволення позову, про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


ун. № 759/2424/19
пр. № 2/759/3513/19

12 березня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретаря судових засідань - Медвідчук В.В.,
представника позивача - Паламарчук І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька, -

ВСТАНОВИВ:


06.02.2019 року адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив надати позивачу ОСОБА_5 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Арабської Республіки Єгипет, без згоди батька - ОСОБА_4, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 19 по 27 квітня 2019 року, та надати дозвіл на оформлення та виготовлення документів для тимчасового виїзду за межі України неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_4

Позов обґрунтовано необхідністю лікування, оздоровлення дитини, та відпочинку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.02.2019 р. відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком дитини є відповідач ОСОБА_4

Представник позивача зазначає, що дитини проживає разом з позивачем за місцем її реєстрації, що підтверджується довідками Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.01.2019 р. та копією паспорта позивача. Дитина перебуває на утриманні та вихованні позивача, яка забезпечує всі матеріальні потреби дитини (навчання, розвиток, лікування, відпочинок), відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. Всі питання щодо виховання дитини позивач вирішує самостійно.

Посилаючись на те, що донька потребує оздоровлення та відпочинку, а також на те, що відповідач неналежно ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, та безпідставно чинить перешкоди у здійсненні заходів спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, позивач вимушена була звернутись до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.15:24
Згідно ч. 3 ст. 313 ЦК України, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч. 3 ст. 11 вказаного Закону, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно підп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Відповідно до підп. 2 п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведені позовні вимоги, які відповідно до ст. 81 ЦПК України знайшли своє підтвердження та обґрунтування, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 154 СК України, ст.ст. 8, 11 ЗУ "Про охорону дитинства", Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 р. "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:


Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди та супроводу батька - задовольнити.

Надати дозвіл ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Арабської Республіки Єгипет, без згоди батька - ОСОБА_4, доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 19 по 27 квітня 2019 року.

Надати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, дозвіл, на оформлення та виготовлення документів для тимчасового виїзду за межі України неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.В.П'ятничук

Кримінальні справи

Звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП
Постанова Печерського районного суду про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю у діях обвинуваченої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51775/18-п


П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


13 березня 2020 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої хірургом, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:


Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 01.10.2018 р. о 21:40 год. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Mercedes-Benz» д.н. НОМЕР_1 в м. Києві на вул. Московська, 30, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилася в установленому законом порядку в присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України.

Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилася, про день, місце і час розгляду справи повідомлялася належним чином, поважність причин неявки суду не повідомила.

Від захисників ОСОБА_1 адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до суду надійшли письмові пояснення та доповнення до них, в яких зазначено, що співробітниками поліції було порушено законодавство України при зупинці та перевірці ОСОБА_1 . Після того, як в присутності двох понятих, п`ять спроб тесту на стан алкогольного сп`яніння не показали жодних результатів, ОСОБА_1 , в порушення законодавства, відвезли в медичну установу для проведення огляду, не зважаючи на те, що вона не відмовлялась від проходження огляду на місці за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 не була відсторонена від керування автомобілем, з протоколом про адміністративне правопорушення обзнайомлена не була, направлення на проведення огляду не отримувала. Також зазначено, що відеозапис, який долучено до матеріалів справи, не є безперервним, відсутні значні проміжки часу спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 .

Зазначене в поясненнях повністю підтверджується долученими матеріалами справи, а саме відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, даними копії тесту приладу Драгер, який проведено 01.10.2018 року о 22:16 год. в приміщенні медичного закладу за адресою: м. Київ, пр.-т Визволителів, 6, згідно якого вміст алкоголю становить 0,0 ‰.

Суддя критично ставиться до даних протоколу про адміністративне правопорушення БД № 070677 від 01.10.2018 року та письмових пояснень ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки вони складені о 22:00 год. за адресою: м. Київ, вул. Московська, 30 (Печерське УП ГУНП у м. Києві), а через 16 хвилин ОСОБА_1 пройшла медичний огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, який знаходиться в іншій частині м. Києва за адресою: м. Київ, пр.-т Визволителів, 6.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п. 2.5 ПДР України та відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене вище, провадження по даній справі вважаю за необхідне закрити.

Керуючись ст. 283-284 КпАП України, на підставі ст. 247 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В :


Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через районний суд м. Києва, протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.

Суддя: С.І. Смик

Спадкові справи

Визнання права власності на спадкове майно

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовував свою позицію тим, що Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на спадкове майно.
Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, тому суд вирішив провести заочний розгляд справи.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1216/07

РІШЕННЯ

Іменем України


23.04.2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коцюрби М.П. при секретарі Одноволик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Музичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:


В лютому 2007 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , який згідно заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.
Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем на день смерті.
Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.
Просять визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги.
Відповідач в судове засідання не з`явився про день слухання справи повідомлений тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , який згідно
заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за заповітом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.
Судом встановлено, що позивач позивачі прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем в спадковому будинку на день смерті спадкодавця.
При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 549, 534 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 208, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:


Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Коцюрба М.П.

Набуття права власності на 1/2 частину квартири, в якій проживає Клієнт

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовував свою позицію тим, що Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на спадкове майно.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, тому суд вирішив провести заочний розгляд справи.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1216/07

РІШЕННЯ

Іменем України


23.04.2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коцюрби М.П. при секретарі Одноволик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Музичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:


В лютому 2007 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , який згідно заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем на день смерті.

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Просять визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день слухання справи повідомлений тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , який згідно

заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за заповітом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Судом встановлено, що позивач позивачі прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем в спадковому будинку на день смерті спадкодавця.

При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 549, 534 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 208, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:


Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Коцюрба М.П.
Визнання права власності на спадкове майно

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнт звернувся до нашого адвоката з проханням про подання позову про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовував свою позицію тим, що Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Після зустрічі з Клієнтом, консультації, узгодження правової позиції нашим адвокатом було підготовлено та надіслано до Києво-Святошинського районного суду Київської області позов про визнання права власності на спадкове майно.

Справу судом було розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, тому суд вирішив провести заочний розгляд справи.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області позов Клієнта про визнання права власності на спадкове майно задоволено, визнано в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок. Даний результат повністю влаштував Клієнта.

Справа № 2-1216/07

РІШЕННЯ

Іменем України


23.04.2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коцюрби М.П. при секретарі Одноволик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Музичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:


В лютому 2007 року позивачі звернулися в суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_3 , який згідно заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Вони прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем на день смерті.

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за законом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Просять визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився про день слухання справи повідомлений тому суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_3 , який згідно

заповіту від 05 грудня 1986 року, посвідченого Музичанською сільською радою все своє майно заповів позивачам.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право власності за заповітом, оскільки не проведена первинна реєстрація на спадковий будинок.

Судом встановлено, що позивач позивачі прийняли спадщину шляхом проживання з спадкодавцем в спадковому будинку на день смерті спадкодавця.

При таких обставинах суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 549, 534 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 208, 209, 211, 212, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:


Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності по Ѕ частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Коцюрба М.П.
Захист прав на спадкове майно

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ КЛІЄНТОМ


Клієнтка звернувся до нашого адвоката з проханням про надання правової допомоги щодо складення заяви в порядку окремого провадження з метою захисту її права на спадкове майно. За повідомленням Клієнтки вона не може успадкувати майно своєї померлої двоюрідної сестри, внаслідок відсутності документа, що підтверджував би родинні відносини між Клієнткою та спадкодавцем. Питання ускладнене ще й тим, що і Клієнтка, і її померла двоюрідна сестра, є громадянами України, проте народилися за часів СРСР на території, що станом на даний час є територією Російської Федерації, з якою протягом останніх років суттєво погіршились міжнародні відносини України. Тобто, отримання Клієнткою будь-яких підтверджуючих документів з Російської Федерації станом на даний час є ускладненим.

НАША ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ


Наш адвокат зустрівся з Клієнткою та уклав з нею договір про надання правової допомоги щодо складення в інтересах Клієнтки відповідної заяви в порядку окремого провадження та подальшого представництва Клієнтки у Дніпровському районному суді м. Києва, як відповідача у цивільній справі.

Нашим адвокатом було складено та подано до суду декілька обгрунтованих клопотань, зокрема щодо витребування судом необхідних документів, що мали істотне значення для правильного вирішення справи. Також, на досягнення позитивного для Клієнтки результату, значним чином вплинули своєчасні та обгрунтовані адвокатські запити нашого адвоката до відповідних органів місцевої влади Курської області Російської Федерації, у відповідь на які було отримано завірені копії необхідних документів.

РЕЗУЛЬТАТ


Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва заяву, складену нашим адвокатом в інтересах Клієнтки, було задоволено у повному обсязі, встановлено факт родинних відносин між Клієнткою та її померлою двоюрідною сестрою, тобто було досягнуто саме той результат, який цілком задовольнив Клієнтку та надав їй можливість набуття права на спадщину у встановленому законом порядку.

Справа № 755/1470/20
Провадження № 2-о/755/220/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"07" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, -

ВСТАНОВИВ:


Заявник, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, із заявою, в якій просить суд: встановити факт родинних відносин між фізичними особами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як двоюрідними сестрами.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_2 , після смерті якої 29.08.2019 Шостою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 501/2019. ОСОБА_2 з життя була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Заявник може бути спадкоємицею майна після померлої двоюрідної сестри, однак визнання її спадкоємицею неможливе через відсутність оригіналів документів, що підтверджують їх родинний зв`язок. Матері заявника ОСОБА_1 та її померлої двоюрідної сестри ОСОБА_2 були рідними сестрами та носили одне прізвище до заміжжя - ОСОБА_3 , матір заявника, та ОСОБА_4 , матір ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання, від заінтересованої особи витребувано докази - належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 501/2019.

27 лютого 2020 року від заінтересованої особи Шостої київської державної нотаріальної контори до суду надійшла належним чином засвідчена копія матеріалів спадкової справи №501/2019.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.15:32
Від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява, в якій просить розглядати справи у його відсутність, вимоги, викладені у заяві, просить задовольнити у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Згідно із ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Дніпровським РУ ГУМВС України в м. Києві 08 листопада 2005 року, заявником у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кариж, Глушківського району, Курської області, Росія (а.с.3).

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 17 листопада 1955 року Карижським бюро РАЦС, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Кариж, Глушківського району, Курської області народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що складено актовий запис № 33 (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 24 лютого 1955 року Карижською сільською радою Глушківського району Курської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24 лютого 1955 року, про що складено відповідний актовий запис № 7. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 (а.с. 10).

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 17 листопада 1955 року Карижським бюро РАЦС, підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Кариж, Глушківського району, Курської області народилася ОСОБА_10 , батьками якої є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про що складено актовий запис № 33 (а.с. 7).

ОСОБА_10 27 січня 1960 року уклала шлюб із ОСОБА_13 (а.с. 7 зворотній бік).

Згідно із даними погосподарських книг Карижської сільської ради Глушківського району Курської області 1945-1973 р. по лицьовому рахунку № 118 була зареєстрована родина ОСОБА_14 , що складалась із: ОСОБА_15 , 1909 р.н. - голови, чоловіка; ОСОБА_12 , 1911 р.н. - жінки; ОСОБА_3 , 1935 р.н. - дочки, ОСОБА_10 , 1941 р.н. - дочки; ОСОБА_16 , 1951 р.н. - дочки; ОСОБА_6 , 1955 р.н. - онуки (а.с. 14).

Також, по лицьовому рахунку № НОМЕР_10 була зареєстрована родина ОСОБА_9 , що складалась із: ОСОБА_17 , 1913 р.н. - голови; ОСОБА_7 , 1936 р.н. - сина; ОСОБА_8 , 1935 р.н. - дружини, ОСОБА_6 , 1955 р.н. - онуки; ОСОБА_18 , 1958 р.н. - онука (а.с. 15).

Таким чином, за наданими письмовими доказами судом встановлено, що мати заявника ОСОБА_19 - ОСОБА_3 , 1935 р.н., та ОСОБА_10 , 1941 р.н., є рідними сестрами.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Коров`яківка Глушківського району Курської області народилася ОСОБА_2 , батьками якої є: ОСОБА_13 - батько, та ОСОБА_20 - мати, про що 16 листопада 1960 року виконкомом Коров`яківської сільської ради складено актовий запис № 82 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 (а.с. 8).

ОСОБА_13 та ОСОБА_20 розірвали шлюб 31 жовтня 1973 року, про що Глушківським районним бюро РАЦС було складено актовий запис за № 60. Після розірвання шлюбу ОСОБА_20 було присвоєно прізвище - ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_7 (а.с. 11).

Таким чином, судом встановлено, що, оскільки ОСОБА_3 , 1935 р.н., та ОСОБА_10 , 1941 р.н., є рідними сестрами, то заявник ОСОБА_1 , 1955 р.н., та ОСОБА_2 , 1960 р.н., є двоюрідними сестрами.15:32
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 24 червня 2015 року ОСОБА_21 , державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_10 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , є її дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Державною адміністрацією Московського району 02 квітня 1998 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 02 квітня 1998 року за № 17968, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 30 квітня 1998 року за № 2661 (а.с. 12).

За даними свідоцтва про смерть серія НОМЕР_8 , виданого 16 липня 2019 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Коров`яківка Курської області Російської Федерації, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 58 років у м. Києві, про що було складено відповідний актовий запис № 12090 (а.с. 5).

Згідно із повідомленням Шостої Київської державної нотаріальної контори від 26 листопада 2019 року № 5982/02-14 29 серпня 2019 року заведена спадкова справа № 501/2019, номер в Спадковому реєстрі: 64669020 після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла - ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Спадкоємцем якої є двоюрідна сестра померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрована АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Як роз`яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення факту родинних відносин, між фізичними особами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як двоюрідними сестрами, необхідне заявнику для прийняття нею спадщини після померлої двоюрідної сестри ОСОБА_2 .

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із викладеного убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , є двоюрідними сестрами.

Аналізуючи вищевикладені доводи, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 265, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:


Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_4 ), заінтересована особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора (01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 13-А) про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами - задовольнити.15:32
Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка с. Коров`яківка Глушківського району Курської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Києві, є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженки с. Кариж Глушківського району Курської області, Росії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя Катющенко В.П.

Запишіться на консультацію юриста

Просто вкажіть ім'я та телефон і вирішіть своє питання сьогодні
Ваше імя*
Ваш телефон*
Оберіть регіон*
При відправлені форми, Ви даєте згоду на опрацювання своїх персональних даних згідно з політикою конфіденційності.